"І ми, Химко, люди": недобиток "олдскульної" журналістики, я підписалася на кілька тг-каналів, бо "тєлєгі", тобто месенджер Telegram, нині на кривій кобилі не об’їдеш – влада тримає народ в курсі справи саме через цей застосунок.
Так от, я підписалася на тг-канал, який, схоже, має стабільне джерело інформації у компетентних органах, бо між повітряними тривогами стрічка новин тут тримається на повідомленнях про ДТП, різного калібру правопорушення, завжди скаже, де затори на дорогах… Мені ж, окрім офіційного тг-каналу "Повітряні Сили ЗС України", потрібен ще якийсь місцевий, щоб під час "тривог" відстежувати, чи не летить "русскій мір" в мій мікрорайон, бігти вже у підвал чи наразі достатньо двох стін у квартирі. І - о жах! - цей канал заблокував мені доступ до свого чату. Що ж таке? Чим завинила?
Розповідаю. Ще тривала тривога, у рідній області було кілька влучань, і тут адміністратор згаданої "тєлєгі" облаяв відомого військового експерта, мовляв, той, м’яко кажучи, чудак, бо конкретизував у телеефірі, куди ворог влучив, і що саме його зацікавило там. Скинув у телеграм скрин із назвою, чорним по білому… Мене накрило, отож настрочила: "Ви зараз самі посприяли вірусному поширенню закритої інформації: підхопили, вирвали з контексту і рознесли". У відповідь прилетіло єхидне: "Мадам Брошкіна, закрийся". Що ж, у чаті, де матюк на матюку, чистоплюйський комент може настрочити лише "мадама" (але чому не пані?). І все ж якийсь адекват підтримав "білу ворону": "Та їм тільки б рознести. А про шкоду не думають – не мають чим думати, звивини лише для того, щоб "ср-чі" влаштовувати. А що їм? Їм за це не прилетить".
Читайте також: Пристрасті за телеграм: як РФ нищить українських дітей в соцмережах
Проїхали ту дискусію. Та коли якось спробувала зайти в коментарі під іншим повідомленням, напоролася на заборону: "Вас заблокував адміністратор чату, тому ви не маєте до нього доступу".
Хазяїн – барин. А хто хазяїн, хто власник того чи іншого тг-каналу? А біс його зна.
Чому таких, як я, поведених на інформаційній гігієні, блокують? Тому що здатні оцінити, до чого у контрольованому ФСБ месенджері можуть дописатися і дописуються українці, яких єдиним телемарафоном витіснила туди ця дивна влада? А витіснивши, поставила під удар і без того хитку національну безпеку держави.
Хто заблокував? До кого апелювати, якщо тебе викинули з "секти" допущених ? Невідомий Хтось віщає, просвіщає, "інформує" коло своїх підписників (також анонімних, схованих за ніками) і сам визначає, кого впустити в це коло, а кого викинути. Чим не секта?
Telegram – вірусно публічний. І при тому анонімний. Публічне – анонімне! Чи усвідомлюємо ми, яка це зброя?
Розмірковуючи над цією ситуацією, подумала: таж анонімність Telegram – виплодок сталінщини! Це осучаснена стара технологія поширення брехні, чуток, стимулювання наклепництва і маніпуляцій. В сталінську епоху – доноси й анонімки, а тепер Кремль має Telegram – інструмент і запуску, і зливу, і розкрутки всього, що продукують проти України його "інститути правди". Звісно, можна, надуваючи щоки, казати про Telegram як про канал потенційно і нашої контрпропаганди. Можна? Серйозно? Коли на розробника і власника цього месенджера Павла Дурова ФСБ має впливи, на відміну від СБУ?
Читайте також: Законопроєкт про врегулювання роботи Telegram не є наступом на свободу слова
Народний депутат Микола Княжицький, автор законопроєкту, який стосується Telegram, 28 березня 2024 року у фейсбучному дописі, відповідаючи на поширені питання щодо цієї законотворчої ініціативи, зреагував й на таке:
"Чи правда, що Telegram пов’язаний з Росією?
Є багато доказів, які можуть свідчити про звʼязок Telegram з Росією. Від заяв про це СБУ, Міноборони, РНБО, МВС та інших держорганів до відкритих заяв російських посадовців включно з особисто Путіним, що Telegram співпрацює з Кремлем. Буквально минулого тижня російський орган цензури в Інтернеті (Роскомнадзор) заявив, що на основі їхніх звернень Telegram видалив (тобто навіть не заблокував) 485 каналів.
При тому українська Нацрада не може домогтись від Telegram не те що видалення, а просто якоїсь відповіді на свої звернення.
Але щоб юридично поставити на тому крапку, законопроєкт надає Нацраді право запитати у Telegram інформацію про структуру власності. Наразі жоден орган повноважень перевіряти власність Telegram не має".
І таке у дописі нардепа:
"Якщо не блокуєте, то що тоді передбачає законопроєкт?
Законопроєкт пропонує встановити для Telegram та аналогічних сервісів приблизно такі саме вимоги, як уже зараз встановлені українським Законом про медіа для YouTube та законодавством ЄС для решти сервісів.
Перша з них – вони мають відкрити представництво в Україні або в будь-якій країні ЄС, щоб український регулятор міг комунікувати з такими сервісами. Відповідати на запити української Нацради – це має бути обов’язком не лише YouTube (як зараз), але й інших платформ".
Ключове слово – "комунікувати". Український регулятор мусить мати до кого звертатися, з ким врегульовувати питання національної безпеки України. Наразі на тому кінці "дроту" – анонім.
Читайте також: Чи заборонять телеграм. Є сумніви, але ви можете наблизити цей момент
Очолюючи інформаційне агентство ЗІК, підкреслювала читачам, відвідувачам, що наш сайт – офіційно зареєстрований і має статус ЗМІ, отже відповідальний, на нас можна подати до суду, тому зважуємо те, що пишемо. Тоді вже пішла мода на сайти-помийки: вигулькнули, злили компромат, змішали правду й брехню – і нема з ким дискутувати, до кого позиватися, як захищатися…
Telegram – це багато-багато "помийок". Це не журналістика, це – сміттярка: на голови людям вивалюють купи інформаційного непотребу. Тут анонімність – живильне середовище для всякої пропагандистської зарази, для заморочування мізків "простих смертних".
Сподіватися, що люди самі зорієнтуються, наївно: сам таку махіну не перепреш, та й з переходом до цифрових медіа людська природа не поліпшилась.
А тепер про Карла Маркса - як виявляється, захисника анонімок. Він писав: "Анонімність… перетворює газету зі збірного пункту багатьох індивідуальних думок на орган єдиного розуму. Ім’я автора так само різко відокремило б одну статтю від іншої, як тіло відокремлює одного індивіда від іншого, й звело б, отже, до нуля призначення кожної статті – бути тільки частиною, що утворює ціле (У телеграмі анонімний галас і бруд утворює єдине ціле лайно, яке заливає мозок. І де той "орган єдиного розуму? В Кремлі, – авт.). Анонімність нарешті сприяє більшій свободі й неупередженості не тільки автора, а й публіки, яка в цьому разі бачить перед собою не того, хто говорить, лише справу, про яку він говорить"… Ну що ж, і Сталін любив анонімки, і загалом Кремль шустро розвинув цей аспект марксизму.
Але не Марксом же завершувати, правда? Ось думки, які мені особисто "підходять":
Гілберт Честертон: "Мені доводилося вислуховувати чимало доказів на користь анонімності, але всі вони зрештою зводилися до того, що "так безпечніше", а як раз це і насторожує мене".
Артур Шопенгауер: "Надаючи свободу преси, варто було б заборонити будь-яку анонімність".
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Тетяна Вергелес, журналістка, редакторка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.