Хто злив "плівки Віткоффа" — і навіщо?

Але головне зараз — хто це злив? 

У мене три робочі гіпотези:

1. Самі росіяни (і це моя головна версія)

Іронія в тому, що Москві цей "план" ніколи не був потрібен  саме як реальний план.

Він створювався як інформаційна зброя — розхитати західну підтримку України, поштовхати Європу проти США, створити хаос і ілюзію "мирної альтернативи". Але раптом усе пішло не за сценарієм: замість розбрату процес почав входити в конструктив, його почали допрацьовувати, а росіяни ризикували опинитися винними, якщо просто злиняють.

У цій ситуації Кремль зробив те, що робить завжди — пішов ва-банк і підірвав стіл ізсередини, щоб розвалити будь-яку можливість прогресу і, бонусом, ударити по команді Трампа.

Читайте також: Віткофф радив росіянам, як обдурити Трампа. Уроки скандального зливу

2. Американський "діпстейт" (малоймовірно, але не нуль)

Версія про те, що частина американських спецслужб чи бюрократії вирішила повернути собі вплив і кинула гранату під стіл Трампа, теж має право на життя.

Але я її оцінюю як слабшу, бо ризик розколоти США перед глобальною шахівницею — занадто великий. Так, вони могли грати свою гру, але мотивація виглядає менш переконливою, ніж у Росії.

3. Українські спецслужби або "третя сила"

Прослуховування, судячи з усього, велося з боку телефону Ушакова, а не Віткоффа. Це якраз той нюанс, який підсилює російський слід, але одночасно відкриває третю гіпотезу: що українські спецслужби (або інші союзні структури) могли мати доступ до каналу Ушакова та використали момент, щоб поховати дуже небезпечний для України переговорний трек.

Бо для Києва цей "мирний план" у будь-якому випадку був би токсичним: надто компромісним, надто вигідним Москві, і створив би ризик тиску на Україну з боку окремих гравців.

Джерело

Про автора. Максим Несвітайлов, експерт-міжнародник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.