Кінець стратегічного ресурсу Путіна

1. Перші розрахунки росіян були на те, що знищені за попередні роки українські арсенали за два тижні дійдуть до кінця, удар першого дня зробить не працюючим наше ППО, літаки будуть розбиті на аеродромах, захоплення Гостомеля та Василькова дасть оточити столицю, взяття Кривого Рога з Півдня залишить Схід без останньої стрічки для евакуації та постачань і після цього Харків, Маріуполь, Дніпро і вся українська армія залишаться в оточенні, яке буде нема кому і нема чим розімкнути. 

Чи це реалістичний план? Якщо вважати, що кожен другий у керівних кабінетах та з великими погонами — зрадник або дебіл — то так. Виявилося все-таки, що зрадників меншість, а розумних і порядних патріотів — більшість. 

Можливо, єдиною людиною в російському керівництві, яка щось розуміла про це, був обсміяний всіма росіянами та українцями за боягузство на нараді у Путіна Наришкін. Він єдиний намагався опонувати тезі "СВО". У Росії все-таки було більше ресурсів, ніж вони були готові витратити на перші дні вторгнення, але вони не хотіли показати Заходу і нам супербойове угрупування для великої війни, а весь світ чекав навчальної операції для нерозумних "хохлів", яка буде зупинена одразу після перших же перемовин, оскільки у наляканих українців, що за тиждень втратять пів держави, не буде виходу. 

Перший раунд перемовин у Білорусі був спробою використати шоковий стан української влади. Другий, в Туреччині, був кавалерійським набігом, поєднаним з грою в братів і мав шанс завершитися якимось дуже негарним повторенням Переяславської Ради на референдумі під російськими багнетами. 

Чи то приїзд Джонсона зламав все, чи то всім стало ясно, що ЗСУ та особисто Залужний не дадуть капітулювати тим, хто був готовий на втрату суверенітету. 

2. У той момент гостро стало питання ресурсів для війська, що розгорталось. ЗСУ поповнилися добровольцями, стрілецька зброя, енлави, стінгери та джавеліни поїхали із Заходу на Схід. Так, це вже були ресурси, але їх не вистачало. Найбільше не вистачало снарядів 152 та менших калібрів для радянської зброї. Коли вона фактично закінчилася, була потрібна зброя стандартів НАТО, набої та снаряди. 

Читайте також: Путін готується для останньої спроби

Виявилося, що у світі ще ж якийсь ресурс і радянських збройних засобів та ресурсів для їхнього використання. Дякуючи союзникам, цей ресурс був розгорнутий проти Росії. Тоді здавалося, що запаси та можливості відновити виробництва у ворога фантастично великі. Але вже сьогодні запаси радянської та російської традиційної зброї майже закінчилися, Путін все більше потрапляє у залежність від іранських та північнокорейських "друзів" та постачальників. 

Наші союзники, не готові до великої війни, швидко вичерпали арсенали й тільки останні півтора року, розуміючи, що ця війна — надовго, почали відновлювати виробництва. Росії для цього не вистачає не тільки працюючих підприємств та кадрів для них, а й станків відповідної складності, електроніки, напівпровідникових плат у великій кількості, сировини та грошей. З цього були тільки гроші й це на першому етапі їм, на жаль, допомогло, бо колективний Захід не розумів, як це не отримувати російські енергетичні та інші ресурси, не говорячи вже про інфільтровану у західну владу російську агентурну сволоту.

3. Російська перевага у снарядах так і не була вилікувана, але все одно головною була їхня перевага у живій силі на полі бою. Після першого шоку вони почали гнати на контракти зеків, обіцяючи їм фактичне прощення та дозвіл на мародерство. 

Цього ресурсу вистачило на півтора року. Суспільство максимально позитивно ставилося до зачистки цієї частини населення руками ЗСУ. Соціальний договір було фактично продовжено наприкінці 2023 року — держава чесно платить підйомні та гробові соціально не захищеним верствам населення, а інша частина росіян живе звичним життям майже без погіршення. 

Європейських та китайських грошей за російські ресурси вистачало на все. До донорів додалися ще Туреччина та Індія. Грецькі танкери працювали на чахлика. Підйомні для контракту коштували півмільйона деревʼяних, потім мільйон, ще потім два, три, а у деяких регіонах, яким складно виконати "план утилізації", то і пʼять мільйонів рублів. Таким чином, ціна вербування постійно зростала, але ресурсу вистачало. 

Але людський ресурс почав вичерпуватися разом з грошима. Тут або запрошувати дорожчих бійців, яких не так багато, на сім мільйонів за контракт, десять, одинадцять… Або починати мобілізацію. Мобілізація може відкрити ящик Пандори і це розуміють керівники Росії. Мільйон тих, хто поїхав від війни у 2022, зміниться на десять чи більше мільйонів у 2026. 

Читайте також: Переговори у березні — найкраща опція для Путіна

Грошей на контрактників все менше, вербування через адмінресурс великих державних монополій теж вже не працює, січень показав, що вже навіть поповнювати ряди штурмовиків на кількість тих, хто очікує білу Ладу, стало складно. 

Нові жертви, безумовно, ще готуються, але якість цього утилізаційного ресурсу вже майже ніяка. Разом з ресурсом радянської зброї, рухається до нуля кількість ще живих ідіотів, готових ризикнути життям під ударами українських дронів.

4. Що стосується грошового ресурсу з продажу енергоносіїв, то ми вже бачимо таким, що сильно постраждав термінал у Новоросійську, дісконт у 30 євро для відвантаження "Юралс" з портів Європи знищує нафтову галузь, а українські ракети продовжують з насолодою знищувати нафтопереробні та газотранзитні потужності росіян. 

Хто б міг подумати ще кілька років тому, що в Росії можуть зупинити експорт палива через нестачу на внутрішньому ринку. 

Граємо далі в гру, в яку можуть грати тільки двоє. 

Знищено фактично третину авіаційного парку для ведення ядерної війни в результаті операції "Павутина". Почалося системне вимкнення електрики у цілих містах та районах, починаючи з Білгорода та Воронежа. Системне знищення С-400, "Торів", "Панцирів", "Буків" вимикає цілі регіони від захисту ППО. Через це полетіло по Брянську, Воткінську, нафтовому хабу в Альметьєвську, по хімзаводу у Дорогобужі, який виробляє десять відсотків азотних добрив РФ, які і є сировиною для виробництва вибухівки. Виявилося, що й авіаційне підприємство у Таганрозі, яке виробляє і ремонтує великі літаки для радіолокації, фактично зупинено, і вже найближчим часом не запрацює.

5. Таким чином ми маємо підірвані основні ресурсні можливості Росії — важку радянську зброю, гроші від експорту енергетичної сировини, людські ресурси, ресурси воєнних заводів-гігантів, що зачиняються один за одним. 

Читайте також: Удар українських дронів по Новоросійську. "... Але це війна"

Фактично залишилося два ресурси — виробництво сучасних дронів та примус автократичної диктатури. Коли іноді в експертному середовищі хтось каже: "Так у нас теж ресурси знищені", — відповідь проста. Так, ми багато втратили й втрачаємо, але, якщо побачити стан справ з фінансуванням на найближчі роки, то українці з набагато більшим оптимізмом можуть дивитися на Європу, яка знищує одна за одною лінії оборони російських інтересів, що побудував Орбан. Лінія Орбана, до речі, тріщить по швах, цей клоун з російського цирку ризикує залишити премʼєрське крісло у результаті виборів. 

6. Ще раз хочу наголосити на тому, що стан ресурсів закритої економіки, зазвичай, виглядає не так, як насправді. Дивимося на системне падіння надходжень валюти у РФ, зростання портфеля державних облігацій та падіння сум на рахунку казначейства і радіємо ресурсному голоду у РФ.

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.