Путін готується для останньої спроби

1. Процеси пришвидшуються, час спресовується, світ стає все цинічнішим.

Кожен день приносить новий рівень розуміння ситуації, що склалася, разом з розумінням, що вихід не там, де його бачили вчора. Не Трамп нічого не зробив за рік президентства, а вся ця світова політична структура неспроможна розв'язати питання миру, не напружуючись, між обідніми перемовинами та вечірнім чаєм.

Коли світ заходив у Першу світову війну, британські джентльмени спокійно за грою в карти обговорювали, чи потрібно підтримувати Францію, якщо вона підтримає Росію, яка підтримала Сербію проти Австро-Угорщини, яку неминуче підтримає Німеччина. Вони обговорювали, чи є сенс підтягувати корпуси з Індії та Австралії, чи "все це" закінчиться до зими. Один лорд та фельдмаршал Кітченер казав про мільйони загиблих і багаторічну війну, що спустошить весь континент, якій потрібно запобігти всіма можливими методами.

Сьогодні подібна ситуація. Росія веде "перемовини" або справжні  перемовини — ми не знаємо. Але знаємо, що вона не гальмує воєнну машину, продовжуючи шукати рішення щодо мобілізації, намагається замінити чоловіків в економіці на бангладешців, індійців, індонезійських робітників або власних жінок, розвиває технології ВПК, пилососячи весь світ у пошуках обладнання та напівфабрикатів для виробництва. Виявляються все нові й нові схеми постачання санкційної продукції — через партнерів з ОАЕ та Оману, через Киргизстан та Грузію, через Угорщину та Литву…

2. Європа у Мюнхені повільно обговорює власний ядерний щит, яким Франція, можливо, накриє Німеччину, балтійські лідери в шоці слухають Ішингера, який прямо каже, що, продовжуючи війну в Україні, європейці можуть позбутися нападу Путіна на Балтію або ж Польщу. Сувалкський коридор, що став фактично стартовим полігоном Першої Світової, весь час у риториці російських пропагандистів. Коли у 1914 Австро-Угорщина формулювала свій ультиматум Сербії, що передував великому вибуху, що забрав мільйони життів — там було те, про що буде казати Мединський на наступному раунді перемовин у Женеві - "гуманітарні питання" - кого і що жертва агресії має заборонити на власній території, хто і як на цю територію може заходити з російських (закреслено) австрійських силовиків, щоби наводити лад у боротьбі з тероризмом у Краматорську (знов закреслено) Белграді. Один відомий російський секс-гігант і педофіл Распутін не тільки підпорядкував собі царицю та заляканого попередньою революцією (першим терміном?) царя, а й затягував країну у війну через "чорногорських принцес" (російських моделей, підкладених Епштейном під американських можновладців). У 1911 ще живий тоді Столипін запобіг втягуванню Росії — Антанти у попередній конфлікт на Балканах через Боснію-Герцеговину, цього разу Распутін переміг вʼялу політтусівку.

Читайте також: Спроба невтішної антиутопії

Маємо сьогодні три варіанти розвитку подій:

• швидкий бліц на перемовинах і вихід на рішення по тимчасовому призупиненню вогню до травня;
• літня кампанія Путіна, санкційний тиск і псевдомирна угода восени;
• продовження війни на виснаження і повернення двопартійної підтримки після виборів США для завершення війни крахом російської економічної та політичної системи.

Розберемо кожен з трьох варіантів.

3. Що ми знаємо таке про перемовини, що дозволяє думати, що на четверту річницю вторгнення почуємо якусь приємну новину:

• бажання Трампа отримати Нобелівську премію і через це реально витрачати зусилля свої та команди, щоби досягнути справжнього чи тимчасового миру. Опитування американського суспільства, яке вже вивчило "Путін - хуйло" і "Слава Україні";
• вибори у США;
• заміна головного перемовника з українського та російського боку;
• виснаженість обох сторін;
• витоки про те, що домовились більш-менш про все, крім 20% Донбасу та ЗАЕС. Це означає приблизно так "американська сторона дотиснула українську на все, що в змозі";
• падіння в результаті дій Трампа цін на "urals” та інші марки російської нафти;
• готовність Європи дотиснути греків та мальтійців на 20-й санкційний пакет, що сильно зменшить потік нафти через Балтійське та Чорне море.

Чи цього вистачить на рішення? Ні. Досі немає абсолютного однозначного визнання Європою та США необхідності поразки Росії. Тому і ці дії — залишити угорський банк в РФ, залишити SWIFT для дрібних і не дуже банків, продовжити транзит через Білорусь на Польщу китайських товарів та сірий експорт у зворотному напрямку типу для Держав Центральної Азії, в тому числі і підсанкційних товарів. Заборона на постачання в Україну Таурусів, Томагавків разом з пусковими. Повільність у рішеннях з модернізацією та постачанням авіації у кількості, яка спроможна зупинити російські КАБи. І багато ще чого.

Читайте також: Трамп-миротворець і Трамп-голем

Але. Завжди є позитивне "але".

Що говорить про можливість цього сценарію:

• те, що Путін зʼїв і втрату Венесуели і захоплення танкерів американцями, і прибрав із Сирії базу;
• те, що міністр зовнішніх справ Китаю символічно оголосив про постачання гуманітарної допомоги у вигляді енергообладнання;
• запланована зустріч Трампа із Сі, на якій за неможливості домовитися про Тайвань, можуть розміняти Путіна;
• різкі зміни у показниках російської економіки за останні чотири місяці (памʼятаєте, Трамп казав - "поговоримо навесні");
• надсилання до Мюнхена в останній момент Рубіо з лайт-версією тиску на Європу замість Венса з черговими образами. Ця лайт-версія нам до вподоби, бо тут і збільшення санкційного тиску, і продовження постачання зброї Україні, і підтвердження спільних цілей на рівні НАТО. Маємо тут згадати ось що. Одним з важелів, що підштовхнули Гітлера, був ізоляціонізм США. Сьогодні, при всіх деклараціях, виступ Рубіо показав — ні, США залишаються, але продовжують безсистемний зовні, але системний, якщо подумати, тиск для збільшення ваги своїх інтересів у світі;
• маємо зрозуміти, дійсно, важливі пакети потрібних процедур погоджено. Витягання Мединського на наступний раунд, безумовно, обговоренням чергових лекцій про історію затягне процес, але не зупинить;
• останній етап погодження 90 млрд відбувся. Голосів у ЄП вистачило. Далі — підписання. Грошей на зброю та проживання вистачить. Росіянам це теж зрозуміло.

Таким чином, прискорення перемовин всіма, крім Росії, не означає в пряму небажання росіян домовлятися. Скоріш за все, те, про що говорив Зеленський, що у Путіна все менше часу, важливо. Це витягання теми "мови — віри — контролю" лише частина тиску на Україну в процесі пошуку остаточного рішення. Показати низьку зацікавленість — росіяни завжди вміли.

4. Сьогодні Росія майже закрилася інформаційно. Це — не тільки параноя російського керівництва. Це свідома політика заміни загального інтернету чебурнетом, використання китайських технологій, що успішно діють в Урумчі, для контролю за росіянами. Вотсапп, ютуб, фейсбук вже видалено з російського інтернет-простору. Думаю, знайдуться методи контролю за використанням впн для спілкування із зовнішнім світом. На черзі остаточне витіснення телеграму. Він залишиться тільки як інструмент шпигунської роботи з українським суспільством. Для чого це? Фактично, є дві протилежні цілі:

• для приховування економічних проблем та вибухів суспільного незадоволення у випадку мобілізації;
• для приховування наслідків перемовин з Україною та підписання документів. Росіяни люблять таємні протоколи, тому, думаю, поставлять вимогу приховати повний підписаний текст.

Читайте також: Переговори у березні — найкраща опція для Путіна

Розуміючи, що вони поки що не дуже поспішають, ми бачимо, що всі переможні реляції про Купʼянськ продовжуються, відновлені по три сотні штурмових дій на добу при жахливій погоді, це означає тільки одне: після швидкого перегрупування почнеться весняно-літній штурм Донбасу. Кадрів у росіян для цього не вистачає, тому, скоріш за все, це дозволить українцям зачистити частково Північ. Росіяни мають умовно останній ресурс для штурму влітку, щоб показати всьому світу, що Донбас буде або російським, або безлюдним. На жаль, вони це можуть зробити. Сценарій вільної економічної зони без людей і відновлення коштом заморожених коштів — частина того, що може нас чекати. В цьому, другому сценарії американське управління ЗАЕС не більш реальне, ніж Трамп-Тауер посередині Гази. Станція може бути предметом домовленостей тільки у бліцверсії. Вона буде українською, або мертвою, якщо не домовитися швидко.

5. На жаль, третій сценарій є набагато реалістичнішим. Путін готувався до великої війни багато років. Запас міцності системи — це єдине, що йому вдалося. Радянське залізо поступово стирається, але на пару сезонів його вистачить. Нафта перестає бути надприбутковою, але щось відклали. Шпигуни чахлика, якими, як сечею штани, просякнуто все західне суспільство, продовжують, яка старі консервні бляшанки, вибухати інформприводами. Чергова демонстрація цього відбулася на Олімпіаді. Голова МОК з диктаторської країни з півдня Африки показала власну залученість у відбілення агресії, й український спортсмен Гераскевич, безумовно, переміг морально, але весь світ побачив рух росіян до майбутнього реваншу — боротьба, шахи, МОК, спортивний суд, футбол… Ще Радянський Союз показав ефективність використання спорту як інструменту тиску. Жоао Авеланж, Платіні, Маркіз Самаранч — вони не були іншими — просто грошей було менше, а система контролю за ними була недосконалою. Наслідки гарного фінансування всіх міжнародних організацій росіянами ми бачимо у списках Епштейна, бачимо в бездіяльності Червоного хреста, бачимо в черговому просуванні ЮНЕСКО премії Імені Менделєєва, що фінансується росіянами, бачимо росіян, які повертаються на книжкові виставки. Світ стомився. Крім українців, які, дійсно, боронять Європу. І так, європейцям дійсно вигідно отримати пару років на переозброєння, через це дворічне фінансування має дати Україні шанс встояти ці два роки, захистивши Польщу та Балтію.

Чахлик готується для останньої спроби.

Днями побачимо.

І останнє. Енергетичний шантаж не спрацював. Ракет для повного знищення енергетики не вистачило. Побудова укриттів для генерації та трансформаторів енергопідстанцій продовжується. Наступна зима має бути більш захищеною від російських ракет. Українці не залізні, але й не здалися. Нас чекає складний рік.

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.