Кварталівські заготовки на президентському подіумі

У КВНі заведено готуватися до конкурсу "Імпровіз" так, щоб у команди було кілька заготовок. Є приказка: найкращий імпровіз — це підготована і відредактована реприза/скетч.

Тому шахрайські команди часто домовлялися між собою: обмінювалися питаннями. Щоб підготувати заготовки й у відповідях виглядати бодрячково.

Позавчорашня пресконференція була просто парадом заготовок.

Найбільш разюча: це про кількість загиблих. 31 тисяча втрачених нами воїнів за 2 роки — це комплекс почуттів: біль, жаль, гнів і ще тисяча відтінків.

Це була, звичайно, заготовка. І питання, і відповідь прораховувалися в Офісі. І це було (на мою думку) єдине, що Офіс зробив правильно, по-дорослому.

Я не знаю, чи правильна цифра, бо говорять різне.

Принаймні, не враховується велика кількість зниклих безвісти.

Але це вперше, коли влада не зве на шашлики, а говорить з суспільством.

Читайте також: Пам’ять метелика, або Не дивіться у минуле

Все решта — це класика жанру. Навіть було намагання пожартувати про Путіна.

Це коли президенту поставили запитання: а що ви робитимете, якщо вам подзвонить Путін? Ну і відповідь: а Путін не користується мобільним, а я не користуюся телеграфом зразка 1917 року. Ну, для рівня Кварталу годиться.

Більшість інших заготовок — це перекидання стрілок в інших, там де слизькі теми.

А теми майже усі слизькі.

Банально, про Залужного: питання поставив іноземний журналіст і Володимир Олександрович заявили:

- Чому я когось змінюю, вибачте, це наш внутрішній момент

Отак. А те що і в Україні 100500 людей бажають знати "за що?" - то неважливо.

Це питання пропрацьоване. Взяти та перевести стрілку в площину: не ваше собаче...

Взагалі, при використанні такого методу відповідей на питання — редакціям треба готувати журналістів задавати одразу купу уточнювальних питань.

От Зеленський, зокрема, отримав питання:

- А що там із законом про мобілізацію?

- О, ви знаєте, там нардепи понаприймали три тисячі поправок. Тепер що приймуть, те і матимемо.

І ось тут би купу додаткових питань:

- Так ви ж Верховний головнокомандувач? Вам що пофігу, що вони там наприймають?

- Якщо ні, може підкажете своїй фракції, які поправки приймати, а які валити?

- Ви що, не маєте впливу на свою фракцію і залежні від вас ОПЗЖ і "За майбах"?

Але ж ніт. Питання незручне і Зеленський всі стрілки перевів на парламент.

А ми тут типу не в курсі, що парламентом заправляє Єрмак. Ми тут всі на концерті кварталу і чекаємо, на щоб іще вибухнути громом аплодисментів.

Читайте також: Українські втрати. Вбиває Росія і Путін

Або питання про Бігуса.

Зеленського запитали, що там із розслідуванням.

А він такий: та я там всіх вже познімав (винуваті, чи просто стрілочники — уже викинули). І мені взагалі все одно, на кого там вийдуть, хай слідство розбирається.

Та ну?

- А якщо слідство вийде на Татарова? - мають поставити додаткове питання допитливі журналісти

- А як це вам все одно? Та ви ж тут всю дорогу кажете, що ви за свободу слова і права журналістів?

Ну, і особливий шлягер — це про призначення послів. Володимир Олександрович взяли та ляпнули, що у нього з британським прем’єром такі відносини, що і без посла спілкуватися можна.

Красава. Вам це нічого не нагадує?

А мені слова призабутого Богдана, який якось на початку царствування говорив, що йому журналісти не потрібні. Зелені напряму через відосіки з суспільством спілкуватися будуть.

Ну, і так про все. Щось гарне — Зеленський молодець. Щось слизьке — перехід ходу до інших.

Ну, і щось із незбагненного.

Це про кротів. Літній контрнаступ типу здали. Та воно на карту глянути — і одразу ясно, що контрнаступ потрібно проводити на півдні. І Росіяни бачили карту. І там пів року будували лінію Суровікіна.

Але меседж з прицілом на майбутнє.

Бо не в Офісі ж кріт. А або в команді Залужного, або між союзниками.

І це може бути не смішно.

Не буду усі питання/відповіді аналізувати.

Хочу, щоб у нас було розуміння: Офіс застосовує квартальні методи.

Пресконференція — це планування і підготовка.

Які будуть незручні питання? Такі й такі.

Відповідаємо на них або так, або якщо відповіді нема, — заявляємо щось ліве (внутрішні питання, технічні можливості), або зіскакуємо на інші теми.

Плюс своїх журналістів налаштовуємо на правильні питання. Ось, Подоляк вже підготував.

Плюс якщо вже взагалі щось не так — хамимо журналістам.

А потім, в кінці усіх своїх по зеленому свистку заставляємо аплодувати.

Совок відпочиває.

Пєсков заздрить.

Ті, хто вірить в європейські цінності, — хапаються за голову.

І тепер зустрінемося з президентом 20 травня при підбиванні підсумків п’ятирічки.

Джерело

Про автора. Віктор Бобиренко, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.