Мюнхен-2026. Війна в Україні вже не сприймається як локальна

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та суперечностей в рамках теперішнього світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові. Попри партнерські заяви Марко Рубіо про вкоріненість єдності США та Європи все ж, думаю, європейські лідери усвідомили, що трансформації (з точки зору викликів для європейського регіону і необхідності посилення коштом власних зусиль та ресурсів) триватимуть (про що сказав Жан Ноель Барро). І питання мирного врегулювання російської війни проти України значною мірою стане маркером того, на яких засадах будуватимуться нові правила загалом.

2. Безпека Європи (як з точки зору поточних загроз, так і довгострокового бачення) як одна з головних тем. Природно, що основна увага була прикута до трансатлантичної складової виступів — позиції США і реагування Європи, і навпаки. Природно, бо торішня промова Джей Ді Венса дійсно ознаменувала розворот від звичної ситуації американського безпекового даху для Європи до необхідності посилення відповідальності європейців за власну безпеку. Але не менш цікавими були виступи європейців у рамках суто європейської позиції. Бо в найближчі місяці, думаю, саме це стане предметом активних дискусій/ рішень всередині Європи. Це і про те, хто і як має/може представляти Європу у переговорах (тут варто згадати слова Володимира Зеленського про важливість єдиної позиції, щоб Кремль не намагався використати кожну країну окремо; сюди ж можна віднести слова про те, що зволікання з перспективою членства України у Євросоюзі буде мотивувати РФ до блокування не лише процесу, а й самої перспективи). Чи здатна Європа на надання більших далекобійних можливостей для України уже зараз (без американських томагавків). Як довго Європа залишатиметься сплячим гігантом, про що сказав Кір Стармер. Та інші питання, повʼязані з необхідністю рішень країн безпосередньо  європейського регіону.

Читайте також: Розлучення по-американськи. Як до Європи дійшло, що США її більше не захищатимуть?

3. Взаємопов'язаність обговорюваних тем, як і проблем. Війна РФ проти України (як і рух до миру) уже давно не сприймається як локальна тема, і має чимало глобальних проявів. 

Один із них — тема ядерного стримування. Після завершення договору між США та РФ було анонсовано, що розпочнеться напрацювання договору в рамках наявних реалій, коли тема стримування є актуальною не лише у межах договору між РФ та США. 

Водночас саме російська війна спровокувала обговорення розширення ядерної парасольки для без'ядерних демократичних країн та більш активні ядерні зусилля/нарощування/випробування в автократичних країнах. Що ще раз демонструє: нерозв'язана проблема/загроза на початковій активності незмінно призведе до нових проблем/більших загроз.

Джерело

Про авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.