"Найкращий" поганий план миру

ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.

Європа відверто налякана Кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою "ні нашим, ні вашим". Та не поспішайте їх засуджувати.

Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, "не спровокувати Путіна").

Читайте також: "Вісь зла" шириться й міцніє, "вісь добра"... вагається й роздумує

Західні партнери вже не говорять про "пошук шляхів перемоги" і "перспективи членства в НАТО", а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають "зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії". Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.

Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть  європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці.

Варто зауважити, що європейське крило Альянсу воліло б розпочати перемовини з Кремлем про врегулювання "вже найближчим часом", ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським. 

Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і  відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність. 

Читайте також: Чи є план поразки Росії?

Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу — без кордонів 1991 року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація перебувала в США.  І тут є дві новини.

Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження Путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України.

Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена "у квапливому постачанні зброї Україні". Як сказав Келлог, "це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання" (The Wall Street Journal).  

Читайте також: Як Путін потрапив у пастку вічної війни

Загалом ще рано говорити, якою версією "мирного плану" інтелектуально завагітніє Білий дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою Путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.

Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їхнього зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться. 

Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа — Путіна-2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план. 

Джерело

Про автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор Obozrevatel

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.