Не "Третя світова", а "Перша глобальна"?

Федеріко Фубіні, заступник головного редактора Corriere della Sera, вважає, що в сучасних подіях тих патернів годі шукати — принаймні у тому сенсі, що зараз немає двох чітких блоків держав, які б воювали один з одним по всій земній кулі.

Натомість у світі відбувається ціла низка локальних конфліктів (за останні чотири роки в них було втягнуто понад 50 країн із сукупним населенням понад половину людства) і у кожному з них є власний розподіл протиборчих сторін, що інколи прямо суперечить розподілу тих же держав на протиборчі сторони в інших конфліктах.

Наприклад, Росія та Іран підтримують протилежні сторони в конфлікті в Судані, але є союзниками проти України. Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати так само підтримують протилежні сторони в Судані, але ті й ті потерпають від іранських дронів. Туреччина є важливим джерелом фінансування війни проти України, бо купляє багато російської нафти, але є ворогом Москви в Лівії. США вважають Росію ворогом через її потенційний союз із Китаєм, але насправді допомагають їй у війні проти Києва.

Читайте також: Три ризики затяжної війни в Ірані

Це все приклади Фубіні, які можуть не всім виглядати однаково переконливими (особливо останній — тут вочевидь все складніше). Але важлива його наступна і загальніша теза: це не Третя світова війна, а Перша глобальна ("No, non è la Terza guerra mondiale. Questa è la Prima guerra globale").

Цілком можливо, що глобалізований світ справді зумовлює нові патерни і війни, і, ширше, глобальної політики, які нам досі важко осягнути. Звідси добре знайома нам карколомна двоїстість на нашому континенті: Росія веде з Україною геноцидну війну, але донедавна прокачувала через цю ворожу їй державу свою нафту; ЄС у цій же війні фінансує Україну, але країни ЄС продовжують витрачати мільярди євро на купівлю різної продукції в Росії (скраплений газ, металургія, добрива); санкції проти Росії вводяться тисячами, а західні технологічні товари продовжують потрапляти в російську зброю.

Хороша новина в тому, що ризик справжньої "Третьої світової", за патернами перших двох, ця строката картина радше зменшує. Погана новина в тому, що локальні конфлікти в такій "дифузній" ситуації легше перетворюються на виснажливі війни невизначеної тривалості.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.