Некроманти й убивці. Чи були полонені на борту Іл-76?

Маргарита Симоньян та російський телеграм якісно закинули вудку на пересічного українця та редактора закордонних новинних стрічок. Хто перший сказав свою правду — той тактично і переміг. На жаль, незграбна комунікація без єдиного голосу протягом чотирьох годин поспіль пішла не на руку Україні.

Утім, зафіксуймо кілька моментів.

Російські вантажні військові літаки, які доставляють до аеродрому Білгорода ракети для обстрілу Харкова та Харківської області, є законною ціллю.

Тим паче ексклюзив, який здобули журналісти проєкту "Схеми" радіо "Свобода", свідчить, що були впольовані дуже жирні "карасі". Троє із загиблих пілотів мали медалі за взяття Криму та війну в Сирії, а отже, є досвідченими агресорами.

Також згідно з інформацією від нашого ГУР МО — місцем служби п’ятьох членів екіпажу вказаний 117-й військово-транспортний авіаційний полк. У березні 2022 року льотчики Беззубкін, Високін, Пулієв, Житєньов та Саблінський - у списку військовослужбовців 117-го окремого транспортного авіаційного полку, "які доставляють зброю та боєприпаси для вбивства мирних громадян України". Беззубкін, Високін та Пулієв уже нікуди не полетять — їхні щасливі дружини понаписували слізні некрологи ВКонтакте.

Читайте також: Що дивує в історії з падінням російського Іл-76? Колонка Сергія Згурця

Чи могли бути українські полонені на борту?

Могли, але точно не 65, як у знаменитому списку Маргарити Симоньян. Не тому, що хтось вірить у залишки якоїсь людяності рашистів. Просто на всіх можливих фото немає ані решток тіл, ані одягу. І на наступний день російські окупанти не показали мішків із трупами, які б точно були використані для шантажу Заходу.

Думаю, всі уловили смисли перших заяв пропагандистів, які в унісон кричали про Patriot та IRIS-T. То було ніщо інше, як намагання посіяти сумніви в належній роботі нашої ППО і щоб США та Німеччина не давали його під приводом, "бо ще своїх же полонених повбивають".

З цікавих моментів — інформація представника Головного управління розвідки Міноборони Андрія Юсова про те, що на борту літака Іл-76, який зазнав авіакатастрофи у Білгородській області РФ, мали перебувати російські високопосадовці, проте в останній момент ФСБ заборонила їм сідати на борт.

Якщо це так — не виключено, що після падіння Іл-76 Росія психонула і вирішила зупинити обмін військовополоненими, який планувався на 24 січня. Мовляв, будете бити наші літаки — ось вам ваші люди. А те, що на своїх росіянам давно начхати — це уже давно аксіома.

Росія намагається пограти на нервах міфами та брехнею з єдиною метою — посіяти сумнів у головах українців до самих себе, до ЗСУ, до нашої розвідки й штабу, який займається темою бранців. Надто жива і болить тема Оленівки, судилища над азовцями в Ростові й урешті низки невідомих фактів стосовно майбутнього бійців, які потрапили в лещата тиранії після виходу з Азовсталі.

Що робити в ситуації, коли доступ до місця падіння має лише Росія?

Офіс омбудсмена звернувся до Червоного Хреста, адже коли проводиться транспортування, переміщення військовополонених, зміна їхнього місця утримання, росіяни згідно з процедурою зобов’язані інформувати МКЧХ. Відповіді поки немає. Але кожен небайдужий має написати листа до МКЧХ із питанням: де наші?

Читайте також: Що не так з ворожим Іл-76?

Українська сторона досі так і не отримала офіційних списків полонених, які, як стверджує російська сторона, нібито загинули на борту літака. Кожен, хто перебуває за кордоном і бажає допомогти Україні медійністю, має донести це локальному уряду.

І окремо. Станом на зараз у полоні РФ перебувають близько 17 тисяч полонених — і військових, і цивільних. Кожна людина важлива і має повернутися додому, а не згинути в таборах у широтах вічної мерзлоти. Час згадати формат мітингів минулих часів Free Sentsov і вимагати повернення наших у всіх містах, де зараз є українці.

Окремо не зле буде відмовитися від шаленої довіри до російського телеграму, який як по нотах розіграв з топпропагандистами Кремля виставу про те, як українці буцімто вбивають своїх.

Наші ж державні органи мають нарешті перестати гратися у хвалебні перепости одне одного і публікацію виключно добрих новин. У такі дні, як було з Іл-76, ти очікуєш не заспокоєння. Ти хочеш правди й нічого більше.

Що стосується єдиного голосу — пора б його мати в такій чутливій та невдячній темі, як військовополонені. Це не принесе політичних рейтингів, але точно врятує комусь життя.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.