Що дивує в історії з падінням російського Іл-76? Колонка Сергія Згурця

Законопроєкт про мобілізацію

Почну з закону про мобілізацію. Наприкінці минулого року Кабінет міністрів подав у Раду законопроєкт, який передбачав посилення мобілізаційних заходів. В урядовому законопроєкті знайшли багато недопрацювань, тому Кабмін відкликав документ з Верховної Ради. Зараз у парламенті очікують, що новий законопроєкт буде більш збалансованим і більш сфокусованим на мотиваційній частині для тих, хто має бути мобілізований.

Днями зʼявилися певні версії цих доопрацювань та правок. Потім було сказано, що насправді в парламенті ще немає цього законопроєкту в тому вигляді, який має охопити усі побажання. Фактично ми зараз перебуваємо у стані очікування. Хоча я сподівався, що законопроєкт буде обговорений вже цього тижня з огляду на те, що він вкрай актуальний та потрібний, якщо він буде правильно прописаний з усіма нюансами.

Павло Кишкар, заступник командира артилерійського дивізіону, майор, народний депутат України VIII скликання, наголосив, що на передовій вважають, що законопроєкт про мобілізацію потрібно приймати якнайшвидше. У президента дивна позиція, він теж має законодавчу ініціативу і може виступити з якісно підготовленим законопроєктом. Але загалом у Збройних Силах не відбулось жодної докорінної реформи. Говорити про те, що пришвидшення мобілізації підвищить якість ЗСУ, навряд чи доводиться. Хлопці пишуть, що на нарадах у Києві обговорюються питання, які вже мали б бути вирішені. Наприклад, фінансування розвитку озброєння та військової техніки, яке планувалося на 3 роки, не існує. Нема конкретної людини, яка б за це відповідала. А це все розмиття відповідальності, як і питання мобілізації.

Майор переконаний, що мобілізація має складатися з трьох частин. Перше - мобілізація зовнішня, адже бачимо призупинення військово-технічної допомоги з Заходу. Друге - просимо провести внутрішню мобілізацію, це те, про що говорить закон із залученням чоловіків від 27 до 60 років до військової служби. А внутрішню мобілізацію пропонується розпочати з влади, з владних кабінетів, управлінь, які чомусь потрапляють у списки недоторканних і не підлягають мобілізації. Якби влада сказала, що відсьогодні на певні посади в органи державної влади та органи місцевого самоврядування ми відмовляємося приймати військовозобовʼязаних, що бронь з усіх знімається і будуть залучати лише людей, які не підлягають мобілізації, тобто жінок, чоловіків віком за 60 років, людей з інвалідністю, багатодітних. Тобто якщо влада починатиме з себе.

Кишкар зауважив, що військові очікують, що працівники МВС, НАБУ, ДБР долучаться до лав ЗСУ. Якщо вони чоловіки, то хай встають поряд. Ми їх навчимо, за три місяці підготуємо, і будуть воювати разом з нами. Вони вже знають, що таке зброя, як нею користуватись. Ми їх підготуємо до відповідного кваліфікаційного рівня, щоб вести з ворогом бойові дії. А говорити про те, що законопроєкт не такий, що чинне законодавство не можемо виконати - це не те, треба подати зрозумілий в компромісний для всього українського суспільства законопроєкт. Якби влада почала з себе, мобілізувала спочатку свої зайві органи державного управління, а їх достатньо, то цю внутрішню мобілізацію більш підготовлених людей, ми готові сприймати як побратимів.

Народний депутат України VIII скликання додав, що влада теж давала присягу й гарантувала, що буде боротися й виконувати 17-ту статтю Конституції, тому хай своїх чоловіків направляє до нас, а ми їм допоможемо.

Заступник командира артилерійського дивізіону продовжив щодо третьої частини мобілізації - технічної, яка є окремою темою. Ці безглузді наради, які проходять у Генштабі, Міністерстві оборони нічим не завершуються. Зброї сучасної не стає більше на фронті. Ці процеси, як і реформування сектору безпеки й оборони, мають бути ще позавчора завершені, а ми лише про них говоримо замість того, щоб бачити нові зразки озброєння на фронті. Якщо ви не здатні цього робити, то визнайте це та йдіть на фронт, а ми вас замінимо. І будемо приймати якісні рішення заради того, щоб було чим воювати на фронті. А таких розробок у нас достатньо багато.

Про падіння російського літака Іл-76

А далі пройдемося по важливих реперних точках цього тижня. Почнемо з події зі збиттям чи падінням російського літака у Білгородській області. Що дивує? Дивує надмірна та швидка реакція росіян на збиття цього літака, також дивує наступальна інформаційна атака, яку ворог здійснює зі згадкою наших полонених, які начебто загинули. Це така болюча точка у сприйнятті нашого суспільства.

Михайло Самусь, військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, зазначив загальну тенденцію, про яку час від часу говоримо, що тільки-но у росіян не виходить досягати успіхів на фронті, то вони переходять у гібридний формат. Або, як кажуть, війна нового покоління, що містить інший метод впливу на противника, а це в тому числі  інформаційно-психологічні операції (ІПСО), дезінформація, аби вплинути на створення внутрішніх конфліктів. І цей випадок з Іл-76, який не до кінця зрозумілий, насправді Росія дуже швидко почала відпрацьовувати саме по алгоритму ІПСО та гібридного впливу. Є враження, що було ухвалене рішення десь зверху в адміністрації президента РФ, є там така людина - Сергій Кирієнко (перший заступник очільника адміністрації президента РФ), який полюбляє такі речі. І по всій вертикалі, включно з держдумою, міністерством оборони, з військкорами, навіть Маргаритою Симоньян – всіма це все було відпрацьовано за лічені хвилини. Спостерігаючи за цим всім, скажу, що це дійсно була операція.

Військовий експерт зауважив щодо самого інциденту з падінням літака, єдине, що точно можна сказати - військово-транспортний літак Іл-76 є абсолютно законною ціллю для ЗСУ, тим більше саме такі літаки підвозять ракети С-300 для обстрілу Харкова та інших українських міст. Чи дійсно були на борту цього літака українські полонені чи це була провокація? Тоді виникає запитання: чому росіяни, розуміючи всю небезпеку застосування Україною засобів ППО в зоні 30 км від фронту, все ж таки використовують авіацію? Тому треба ставити питання, щоб Росія закривала свій повітряний простір, так само як закрила Україна, хоча б над європейською частиною РФ. Війна йде у тому числі й у Росії, це потрібно розуміти. Можливо, цей інцидент має призвести до міжнародних рішень щодо закриття авіапростору над європейською частиною Росії.

Директор New Geopolitics Research Network додав, що росіяни дотепер не показали тіла загиблих, якщо там було приблизно до 80 людей з екіпажем, і це дивує. Тіл загиблих немає ні на відео, яке показували, ні на фото. Якби реально була ситуація, як вони її описують, то у РФ би максимально це використовували в ООН, ОБСЄ та на інших міжнародних майданчиках. Зараз ми бачили тільки уламки літака та одне тіло, яке було заблюрено (замито, замазано), але, можливо, це член екіпажу. Тому ситуація, я б сказав, дуже і дуже заблюрена. У цьому випадку важлива українська комунікація з Заходом, щоб чітко встановити фактаж подій. Очевидно, що українська розвідка та наша ППО мають об'єктивну інформацію звідки летів цей літак, сідав чи відлітав, також і інші деталі, які продемонструють сфабрикованість цієї російської ІПСО.

Самусь підкреслив, що абсолютно вірним підходом є те, що президент Зеленський заявив щодо вимоги України про міжнародне розслідування цього інциденту. Але, крім того, росіяни неофіційно опублікували списки полонених, які начебто перебували на борту Іл-76. У тому списку знайшли біля 17 українських громадян, які вже були обміняні або позначені в інших списках. Тобто інформація дуже й  дуже мутна. До речі, ці списки були оприлюднені Маргаритою Симоньян, тому офіційні органи РФ можуть сказати, що вони не знають про ці списки та за дії журналістки не відповідають. Парадокс ситуації у тому, що жодних офіційних фактів росіяни не представили. Це все йде у традиційних межах ІПСО.