План Трампа для Гази: ХАМАС уникає прямої відповіді

Головною мотивацією Трампа, очевидно, є зупинення війни та, можливо, отримання Нобелівської премії миру. Цим, звісно, усе не обмежується – є ще негативна для нього внутрішня динаміка в США, де палестинське питання також може бути одним із вододілів.

Заява ХАМАСу, позитивно оцінена Трампом, змінює динаміку та відкриває нове вікно можливостей для маневру як для ХАМАСу, так і для Ізраїлю, США та арабських країн. 

Проте до всього слід ставитися з великою обережністю, адже вікна можливостей, окрім надії, можуть спричинити значний безлад.

ХАМАС уникає прямої відповіді (радше перекладає це питання на ОВП) на пропозицію зовнішнього управління Газою та бачить себе частиною післявоєнного управління, що суперечить заявам палестинського керівництва та умовам плану. 

Хоча ХАМАС не заперечує можливості створення палестинського технократичного органу, він не говорить ані слова про роззброєння та уникає чіткої відповіді на введення міжнародних сил до Гази, зазначаючи, що ці питання потребують подальшого обговорення.

Отже, головним слабким місцем плану Трампа є погано прописані процедури. Багато дослідників вважають, що план у його нинішньому вигляді практично нездійсненний, оскільки кожна сторона може посилатися на його невиконання іншою стороною.

Найменше проблем стосується обміну заручниками (ізраїльськими) та палестинськими ув’язненими. Натомість залишаються суперечливими повідомлення про припинення бомбардувань Гази, як того вимагав Трамп. Принаймні надходила інформація про такі удари. Сама дискусія навколо цього показує, наскільки складним може бути моніторинг за виконанням умов плану за відсутності примуса для обох сторін конфлікту. 

Уряд Беньяміна Нетаньягу стикається з великими викликами у разі прийняття угоди. Тривалий час ізраїльські політики говорили про остаточну перемогу, яка передбачає знищення ХАМАСу та повну окупацію Гази, тоді як угода Трампа вимагає компромісу. Зростає ризик розвалу уряду: якщо Нетаньягу піде на компроміс, ультраправі партії можуть вийти зі складу уряду.

Ключовою проблемою уряду Нетаньягу від початку війни є відсутність плану щодо перспективи врегулювання після завершення активної фази війни. А до початку війни та нападу ХАМАСу 7 жовтня прорахунком прем’єр-міністра стало покладання на управління конфліктом, де існування ХАМАСу в Газі було важливим доказом (з ізраїльської точки зору) неможливості створення палестинської держави.

Для досягнення серйозних змін у цьому конфлікті необхідно змінити загальний контекст. Значна частина успіху плану Трампа залежить від довгострокової перспективи, зокрема від можливості створення палестинської держави (Two State Solution). Якщо ця перспектива буде чітко визначена та буде зафіксована неможливість анексії палестинських територій, це стимулюватиме процес роззброєння ХАМАСу та передачу територій під владу Палестинської автономії. В іншому випадку, без зміни контексту, конфлікт, швидше за все, відновиться через деякий час.

Я категорично проти порівняння російсько-української війни з близькосхідним конфліктом. Сполучені Штати мають набагато більший вплив на Тель-Авів, ніж на Росію, у контексті переговорного процесу. Росія, звісно, намагатиметься відіграти певну роль, пропонуючи себе як посередника та балансуючи між інтересами сторін, але її роль навряд чи буде співмірною з іншими учасниками.

Джерело

Про автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.