Податок на посилки. Мають бути рівні правила гри

Чому важко? Бо це просто схема. Відверта. Відкрита. І, здавалось, підтримувати це має бути соромно. Але ж ні.

Чому наявність такої діри ненормальна? Бо ми просто маємо ситуацію, коли податки платять з усього, окрім китайського імпорту. 

Ми ж розуміємо, що посилки – це на 90% якась китайська історія. Причому китайський уряд, який намагається підтримувати зростання економіки експортом, ще і субсидує цей імпорт. І от маємо ситуацію, коли вся продукція оподатковується, а китайська – ні. 

Уявіть. В місті є три супермаркети. У двох продається все з податками. А в третьому – без податків. А цей супермаркет ще й належить людині, що досі веде діяльність в Росії. І люди такі: "Так це нормально".

Нічого нормального тут немає.

Кажуть, що це вдарить по найбідніших. Ну, по-перше, з такою логікою треба взагалі ПДВ скасовувати. Бо він вдаряє по найбідніших. Але ж суспільство якось визначило, що податки потрібні. Для того, щоб ці найбідніші, — а в Україні це пенсіонери, — з чогось отримували свою пенсію. А, по-друге, я прям бачу як пенсіонери сидять і замовляють щось на Тему. Давайте тоді скажемо, що в АТБ і в Аврорі також не буде тепер податків. Тоді це буде трошки чесніше в аргументації про найбідніших.

Читайте також: Програма МВФ для України. Орбан тут не заважає...

Про що "законопроєкт про оподаткування посилок", який, до речі, є важливою частиною наших міжнародних зобов'язань? В першу чергу, це про гроші. В другу, – про рівність правил гри.

Про гроші  зрозуміло. Минулого року імпорт через посилки склав 8 млрд доларів. Це шалена сума. Це майже 2 млрд доларів недоотриманих податків. За рік. І це було у 2025 році, коли всі зароблені гроші йшли на армію. Тобто просто Україна вирішила, що дешевший китайський шмат вартує того, щоб армія недоотримала 2 млрд доларів. А це і про дрони. І про зарплати військовим. Бо 2 млрд доларів – це 80 млрд гривень. Шалена сума.

Зараз вже дійшло до того, що українські мережі інтернет-торгівлі можуть вам запропонувати оформити вашу покупку як посилку і сплатити менше. І просто почекати тиждень. Не соромно? А контейнери, які раптом стають набором посилок? Це також "просто здалось" і просто "для підтримки бідних"?

А друге – правила гри. Це найважливіше насправді, коли ми говоримо про зростання економіки та про прихід інвесторів. Мають бути рівні правила гри. Для всіх. І рівна конкуренція. Без цього не трапляється економічних див. Навіть у лібертаріанців, які заразом займаються доставленням посилок. Лібертаріанці ж завжди за рівні правила, чи не так? Вони ще проти держави. Це правда. Але під час війни без держави якось не виходить. Хіба є аргументи проти? І проти тези, що "під час війни розумієш, що держава важлива і важливі податки" і тези "про рівні правила гри як запоруку економічного зростання".

А якщо немає, то як тоді бути із ситуацією, коли одні продавці товарів мають можливість продавати без податків, а інші податки платять. Той самий приклад з супермаркетом.

Протекціонізм — це погано. Але там принаймні кажуть: "Ми підтримуємо наших проти не наших". А тут ми маємо ситуацію прям зворотну. Не рівні правила гри, а підтримка іноземного імпортера. "Підтримка не наших проти своїх". Причому "не наших" в прямому сенсі слова. Бо на чиєму боці виступає Китай у війні Росії проти України — очевидно.

Чи є в цьому хоч якась логіка – питання риторичне.

І так. Це вимога МВФ. Вимога нашого лікаря від економіки, якого корисно слухати. І рекомендації якого Україна так і не спромоглась виконати за 30 років. А потім раптом виникає питання: "А чому в Польщі краще?". Знов риторичне питання.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів