
Політика здорового глузду
Тоді, у червні 2017 року, здавалося, що слова "Прощай, нємитая Россія!" стануть гаслом епохи
Для цього були всі підстави. Активна фаза бойових дій була закінчена — і країна могла відновлюватись. Власне, економіка вже рік показувала "плюс" - без зовнішніх вливань у майже два обсяги держбюджету.
Розвиток економіки дозволив нарешті поставити на рейки проєкти, які до того потребували коштів: ракетні програми, виробництво боєприпасів, новітні військові технології.
Крок за кроком рашистський ширпотреб, зокрема маскультний, здавав позиції — і ніші відразу заповнювали якісні українські митці. Опір Росії творенню визнаної Української Церкви було здолано, і справа стрімко рухалась до Томоса.
Читайте також: Росія: на шляху до дна
Зрештою, і безвіз, окрім необхідності для подальшої євроінтеграції, був покликаний показати Україні Європу, а Європі — Україну.
"Геть від Москви! Дайош Європу!". Політика здорового глузду як вона є.
Зараз лишається ностальгувати. І долучатись до оборони, бо "нємитая Росія" вирішила, що зможе відіграти назад. А в Україні після 2019 року не знаходилось аргументів, щоб показати їй протилежне.
Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе


















