Потрібна не політична помста, а холодна державна дисципліна
Україна входить у період, коли ключові загрози пов’язані не лише із ситуацією на фронті, а й із внутрішньою стійкістю держави
Сукупність факторів — корупційні скандали, інформаційні атаки, конфлікти між інституціями, зовнішній тиск щодо "швидкого миру" та суспільна втома — можуть бути використані для ослаблення державності.
У цій ситуації принципова позиція має бути чіткою: боротьба з корупцією є необхідною, але вона не повинна ставати інструментом дестабілізації держави. Очищення має відбуватися виключно в межах закону, а не через хаотичні процеси, які підривають керованість.
Серед основних ризиків:
Перший — делегітимація державної влади як інституту. Критика конкретних рішень чи посадових осіб є нормальною ознакою демократичного суспільства. Водночас узагальнення про "тотальну злочинність держави" формують недовіру до інституцій і підривають їхню здатність діяти.
Другий — загострення конфліктів між державними органами, зокрема силовими та антикорупційними. У разі переходу цих суперечностей у відкриту боротьбу між інституціями виграє не правосуддя, а зовнішній противник.
Третій — використання внутрішньої нестабільності для нав’язування Україні невигідних політичних рішень, зокрема під виглядом "мирних ініціатив".
Четвертий — ризик внутрішнього протистояння в суспільстві. Поляризація та взаємна недовіра створюють умови, за яких головний фокус зміщується з протидії агресору на внутрішні конфлікти.
П’ятий — зниження довіри до держави під час війни. Без довіри неможливі ефективна мобілізація, стабільний тил і довгострокова оборона.
Окремої уваги потребує питання публічного розповсюдження матеріалів, пов’язаних із корупційними розслідуваннями. Зокрема йдеться про так звані "плівки Міндича". Виникають обґрунтовані запитання щодо джерел витоку інформації, часу її оприлюднення та можливого впливу на стратегічні галузі, насамперед оборонну. За відсутності повної інформації важливо уникати поспішних висновків, але водночас забезпечити прозорість і законність усіх процедур.
Читайте також: Феєрія боротьби поміж собою
У цих умовах необхідні такі підходи:
Суспільство має вимагати правди, відповідальності та законності, водночас не підтримуючи дій, що ведуть до руйнування інституцій або правового порядку.
Органи влади повинні забезпечити відкриті й процесуально бездоганні розслідування — без вибірковості та без політичного використання.
Парламент має виконувати функцію відповідального контролю, уникаючи дій, що можуть поглиблювати дестабілізацію.
Силові та антикорупційні органи повинні діяти в межах закону та утримуватися від втягування у політичні конфлікти.
Медіа, експертне середовище та громадянське суспільство мають чітко відокремлювати факти від припущень і уникати поширення наративів, що підривають саму ідею державності.
Загальний підхід можна сформулювати так:
- держава не є власністю жодної політичної сили;
- корупційні правопорушення мають отримувати належну правову оцінку;
- водночас інституції повинні зберігати спроможність діяти.
Рішення, які можуть бути розцінені як капітуляційні, є неприйнятними, а внутрішні конфлікти між громадянами створюють додаткові ризики для безпеки.
Ключовий висновок полягає в необхідності поєднання трьох елементів — правди, законності та єдності навколо державності. Саме цей баланс дозволяє одночасно протидіяти корупції й зберігати стійкість держави в умовах війни.
Окремо варто підкреслити: боротьба з корупцією не повинна підмінятися затягнутими процесами або вибірковими інформаційними "вкидами". Протидія корупції має бути оперативною, системною та орієнтованою на результат, особливо в умовах воєнного стану.
Україна перебуває у стані війни з Росією, і будь-які внутрішні процеси мають оцінюватися з точки зору їхнього впливу на обороноздатність і стійкість держави. Відповідно, дії як влади, так і опозиції, антикорупційних структур, медіа та інших акторів мають узгоджуватися з пріоритетом національної безпеки.
Читайте також: Наше завдання — не дати світу втратити фокус
Кінцева мета — не лише подолання корупції, а й збереження та зміцнення держави. Оскільки втрата державності становить значно більшу загрозу, ніж будь-які внутрішні проблеми, навіть такі серйозні, як корупція.
Я повторюся, але це важливо, принаймні для мене...
- Україна понад усе.
- Держава — не власність жодної партії.
- Корупціонери мають відповідати.
- Інституції мають бути збережені.
- Капітуляція неприпустима.
- Внутрішня війна між українцями — подарунок Москві.
Сьогодні потрібна не політична помста, а холодна державна дисципліна.
Не мовчання перед злом, але й не руйнування власного дому під час війни.
Україну можна врятувати лише поєднанням трьох речей — правди, законності та єдності навколо державності. Усе інше працює або на хаос, або на ворога.
Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе