Про вибори Зеленського

Подібне формулювання демонструє, що президент України розглядає такий варіант як ймовірний. Якщо аналізувати ситуацію з погляду реальності, а не бажань більшості українців, серед яких і президент Зеленський, який квапиться провести вибори за першої нагоди, щоб встигнути переобратися, поки ще має рейтинг, а також з точки зору РФ, яка цю війну почала і не збирається її припиняти. Навпаки, РФ наступає на фронті та знищує все, до чого здатна дотягтися у тилу – від енергетики до бойового духу та віри в ефективність державного управління.

Чи може закінчитися війна у цьому році? Теоретично – так, але це буде не закінчення, а призупинення, тобто павза перед наступною гарячою фазою, скоріш за все, по лінії розмежування військ. На це можуть погоджуватися Зеленський і Трамп, але не Путін.

До речі, про нашу перемогу у форматі виходу на кордони 1991 року як єдиний прийнятний варіант закінчення війни, ніхто вже не згадує – як і про заплановане у 2023 році повернення Криму, яке у жовтні 2022 року прогнозував керівник ГУР Кирило Буданов.

Читайте також: Якщо країна для президента — такий складний тягар, то чому він знову хоче на вибори?

Насправді єдиним можливим варіантом призупинки війни зараз є замороження по лінії фронту, яка дозволить скасувати воєнний стан та провести вибори, на яких Зеленський планує переобратися. На менше він не розраховує, тому що програш може коштувати свободи. Не Зеленському, звісно – він уже увійшов у світову історію як лідер, який у критичний для держави момент залишився виконувати свої обов’язки (тобто не втік) і тому є фігурою недоторканною. Він матиме можливість бути шанованим лідером, який читатиме лекції по всьому світу про героїчну боротьбу за виживання українського народу. І посягання на його свободу, скоріш за все, не знайде підтримки у партнерів України в ЄС. Хоча, звісно ж, прецедент із його попередником Петром Порошенком, якого Зеленський намагається запроторити до в’язниці, ініціювавши близько 130 кримінальних проваджень, які навіть у підконтрольних владі судах виглядають сумнівно, відкриває для наступників чинного президента інші варіанти.

Переобратися треба встигнути, поки рівень довіри найбільший, – так можуть вважати в ОП. Навіть якщо будь-яка соціологія кричить про перемогу Залужного, якого Зеленський відправив послом до Великої Британії, щоб усунути як конкурента.

За даними соціологів, Валерій Залужний має найбільший рівень довіри серед українських політиків (73%), Володимиру Зеленському довіряють 67% українців, а Кирилу Буданову – 56%.

До речі, про Буданова. Судячи з роздратованої відповіді президента щодо спецоперації ГУР у Покровську, у його 56% він бачить політичного конкурента: "Я не знаю про спецоперацію ГУР, якщо чесно. У нас є спецпризначенці, яких залучає Генштаб і ЗСУ в будь-якій операції… Тільки ЗСУ можуть це зробити за підтримки всіх інших сил оборони України. Тому я б хотів, щоб говорили, що український воїн захищає Покровськ".

Безумовно, український воїн захищає Покровськ. Воїном є кожен і кожна – у тому числі й ГУР, медійна присутність якого і рейтинг очільника вже майже зрівнялися з президентським.

Медійна цензура, підконтрольна законодавча, виконавча та, у більшості, судова влада, вочевидь, дають впевненість ОП, що конкурентів можна перемогти або усунути. Проти Порошенка – запровадити незаконні санкції, продовжуючи дискредитувати; Залужного – відправити подалі від фронту, щоб "не піарився", бо фронт має відвідувати єдина медійна людина – чинний президент. На момент написання статті він саме поїхав на Покровський напрямок, можливо, щоб збалансувати ефект від операції ГУР.

Читайте також: Єврокомісія: Ручна правоохоронна політична свита Зеленського більше не влаштовує партнерів

Дозвіл виїзду за кордон чоловікам віком 18–22 років – це теж про вибори. Щоб вони та їхні батьки не проголосували проти Зеленського, бо їм потенційно скоро воювати, а тренд ухиляння набирає обертів. А так уже 100 000 виїхали, тому батьки, якщо не виїхали з ними, і підуть на вибори – потенційно можуть проголосувати за чинного президента. А самі чоловіки в інших країнах не факт, що дійдуть до виборчих дільниць, облаштовуючи життя у новій країні. Тобто точно не проголосують за конкурента.

Але повернемося до можливого припинення вогню, яке ми вже проходили у 2014–2015 роках під назвою "Мінські домовленості". Сподіваймося, що умовний Мінськ Зеленського (чи то Будапешт, чи Стамбул, чи Ер-Ріяд) буде кращим за попередні мінськи, завдяки яким вдалося відтермінувати велику війну та створити на руїнах розкраденої після Януковича армії сучасні Збройні сили України й підготуватися до війни. Принаймні до 2019 року, поки не почали будувати дороги.

Швидкість призупинення війни також залежить від ефективності ЗСУ, яку має забезпечити ефективне державне управління. Не пошук винних за незахищену на четвертому році повномасштабної війни енергетику, а перенаправлення коштів на зарплати військовим замість безплатного проїзду залізницею "3000 км безплатно", тому що це не безоплатно, а за гроші платників податків, які більш потрібні армії.

Чи має шанси чинний президент перемогти на наступних виборах, коли б вони не відбулися? Теоретично – так. Але поки 73% довіри в Залужного, а не в Зеленського, як було у вже далекому 2019 році.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Катерина Рошук, українська політологиня, медіаменеджерка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.