Рівень втрат на Покровському напрямку є критичним для армії РФ

На Покровському напрямку наші захисники зупинили 76 атак агресора у районах населених пунктів Полтавка, Миролюбівка, Малинівка, Шевченко Перше, Єлизаветівка, Лисівка, Звірове, Удачне, Котлине, Новосергіївка, Новоолександрівка, Горіхове, Новоукраїнка, Андріївка та в бік Покровська й Олексіївки.

Саме на цій ділянці фронту росіяни зазнають колосальних втрат.

За січень 2025 року вони там втратили близько 7 тис. осіб особового складу. Це безповоротні втрати — так звані "двохсоті".  Такі дані дуже показові й свідчать про масштаб. 

Втрати окупантів на Покровському напрямку можна порівняти з втратами росіян під час Другої Чеченської війни. За повідомленнями головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, тільки за січень на Покровському напрямку знищено понад 15 000 загарбників, з яких близько 7 000 — безповоротні втрати. А за весь період Другої чеченської війни втрати російської армії склали понад 6 тисяч.

Якщо говорити про втрати особового складу за квітень з урахуванням високої інтенсивності бойових дій, коли фіксується від 40 до 60 бойових зіткнень щодня на цій ділянці фронту, то, за даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, вони становлять від 8 до 10 тис. осіб. Це безповоротні втрати. Якщо брати загальні втрати за квітень, включаючи санітарні (поранені), то цифри доходять до 15-17 тис.

Причому, з початку наступальної операції Росії на Покровському напрямку, за даними того ж ГУР МО України, втрати окупантів порівнянні з чисельністю особового складу всього Західного військового округу армії РФ. 

Іншими словами, завдяки успішним діям Сил оборони України на цьому напрямку, утилізовані найбільш боєздатні підрозділи російської армії.

Варто зазначити, що рівень втрат є критичним навіть для армії РФ. За даними російської сторони, зараз на Покровський напрямок вони перекидають фактично непідготовлений особовий склад, який пройшов бойове злагодження протягом 3-4 тижнів. Це фактично квиток в один кінець.

Так, наприклад, втрати 15-ї так званої "миротворчої бригади" збройних сил Російської Федерації. Це військова частина 90600, місце постійної дислокації — селище Рощинський, Самарська область. Слід зазначити, що під час боїв саме на Покровському напрямку дана бригада вже змінила третій особовий склад. Тобто втрати колосальні.

Відзначається зміна тактики штурмових груп противника. Російські загороджувальні загони мінують шляхи відходу штурмових груп, фактично не даючи можливості ні відійти, ні винести поранених з поля бою.

Крім того, на Покровському напрямку окупанти широко використовують мотоцикли, самокати, баги, легкові автомобілі. Тобто вони вже не ризикують використовувати в штурмових діях важку бронетехніку, з огляду на тотальну перевагу Сил оборони України в FPV-дронах.

За даними самої російської армії, до 75% втрат особового складу на Покровському напрямку — це результат роботи українських дронів.

Причому, за словами окупантів, по одній цілі українська сторона може одночасно запускати від 4 до 6 дронів, а російська армія не може дозволити собі таку кількість БПЛА на одну ціль.

Особливо важливо відзначити: на Покровському напрямку зараз масштабується застосування безпілотників з керуванням через оптоволоконний канал. Це саме українські Сили оборони. І мова вже йде про ураження цілей на відстані 20 і більше кілометрів. А це серйозно розширює можливості України щодо знищення важкої бронетехніки та особового складу противника.

Не дивлячись на колосальні втрати у живій силі, російські окупаційні війська не полишають спроб просування у напрямку Покровська та виходу на адміністративні кордони Донецької області. 

Російські окупанти не полишають спроб взяти під безпосередній контроль локації Сил оборони України на Покровському напрямку. Після встановлення контролю над трасами Покровськ-Костянтинівка, Покровськ-Межова, основне завдання окупантів — просування по флангах з метою створення оперативного оточення Сил оборони України на Покровському напрямку. 

Просування в напрямку Малинівки й далі відкриває росіянам шлях на інший фланг міст Мирноград і Покровськ через селище Новоекономічне.

Згідно з даними оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця", російська армія наразі марно атакує українські оборонні укріплення поблизу Малинівки. Штурмові дії окупантів відбили.

Наразі окупантам вдалося вбити клин між українськими підрозділами на ділянці від Малинівки до Новооленівки. Ситуація складна, але подальше просування окупантів вдалося зупинити. Утім спроби противника розширити цей клин, просунутися далі на північ, у бік Костянтинівки, тривають. Бої там мають особливо напружений характер.

За словами військового оглядача К.Машовця, якщо на першому етапі прориву в тактичній зоні, на цьому напрямку, противнику вдалося за 2−3 дні вклинитися в оборону ЗСУ на глибину до 9 км, то надалі йому знадобилося більше як 1,5 тижня для повного захоплення Єлизаветівки та прилеглих до неї ділянок місцевості.

"Те саме відбувається і на протилежному фланзі прориву, в районі села Зоря. Противник, вочевидь, розраховував швидко просунутись до великого села Яблунівка, розташованого на північ від Зорі, вздовж р. Бичок, діючи одночасно з півдня (від самої Зорі) та дорогою на Бахмут (від Новооленівки). Однак замість "ривка на Яблунівку" 20-й МСД противника вже близько 2 тижнів доводиться вести затяжні та вперті бої, фактично виключно за село Зоря та за утримання села Романівка", — додав Машовець.

Окупанти прекрасно розуміють, що можливість штурмувати безпосередньо Покровськ-Мирноград лобовими атаками практично зведена до нуля. Там ешелонована оборона, плюс — міська забудова і наявність вельми серйозної промзони. Усе це, відповідно, призведе до збільшення втрат російських окупантів

Я нагадаю, під час боїв за Бахмут втрати окупантів склали близько 60 тисяч особового складу. Аналогічна ситуація була і під час боїв за Курахове. Там втрати окупантів склали, за різними оцінками, до 30 тисяч особового складу. З урахуванням цих величезних втрат і неможливості їхньої компенсації, зараз Російська Федерація робить усе можливе, щоб мінімізувати подібний негативний сценарій на Покровському напрямку. Але, як бачимо, дуже невдало. 

Покровськ – це остання агломерація на шляху до адміністративного кордону з Донецькою областю. Також з Покровська можна повернути на північ для оточення Краматорська і на південь для подальшого просування вздовж кордону до Запорізької області.

Крім того, Покровськ є стратегічно важливим містом через його роль як вузла постачання, воно стоїть на перехресті багатьох транспортних магістралей, одна з яких веде до ключових міст Донецької області, включаючи Часів Яр та Костянтинівку, і містить залізничну станцію регіонального значення.

Росія має як військову, так і економічну ціль у захопленні міста. Покровськ – це великий транспортний вузол, який дає можливість повного контролю над локаціями Сил оборони України, крім того, захоплення міста фактично розв'язує питання окупації західних районів Донецької області. Після захоплення Вугледара тиск окупантів не випадково посилився на Курахівський та Покровський напрямки, оскільки основне завдання окупантів – вихід на адмінкордон Донеччини, відповідно й до Дніпропетровської області.

На думку Олега Жданова, якщо наші військові підготували рубіж оборони на цих панівних висотах, то ми зможемо затримати противника.

"У мене є сподівання, що якщо ми підготували рубіж оборони на цих панівних висотах, а він там просто напрошується, судячи з особливості місцевості, то війська, коли туди дійдуть, просто сядуть і у нас буде шанс протриматися довше. Я не кажу 100% що ми утримаємо Покровськ, але затримати противника і нанести йому максимальне вогняне ураження шанси є", – резюмував Олег Жданов.

Покровськ цікавий окупантам й з економічного погляду, варто додати, що будь-яка війна – це війна за ресурси. Крім того, там є найбільші поклади літію в Європі, біля населеного пункту Шевченко, тому такі запеклі бої за цей населений пункт. Плюс у Покровському районі є поклади коксівного вугілля, яким забезпечували українську металургію. Відповідно взяття під контроль Шахтоуправління російськими окупантами знизить роботоспроможність металургійних заводів у Запорізькій та Дніпропетровській областях. За оцінками спеціалістів, виробництво продукції може знизитися зі 7,5 до 2,5 мільйона тонн, а це не надходження у бюджет та соціальна напруга на контрольованих ЗСУ територіях, бо металургійні заводи – це робочі місця для десятків тисяч українців

Бої за Покровськ - це бої не тільки військового значення, але відповідно РФ намагається розв'язати питання контролю над корисними копалинами.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.