Росія впаде. Це не надія, а реальна перспектива

Щоб залишатися вірними принципам справедливості, важливо чітко зафіксувати вихідні позиції війни: хто агресор, хто злочинець, на кого потрібно тиснути, а хто заслуговує на підтримку. 

Несправедливо знову й знову мислити в логіці умиротворення агресора, забуваючи тяжкі уроки історії, коли минуло лише 80 років після останнього глобального зіткнення з тиранією.

Несправедливо пропонувати розміняти постійні втрати, як-от визнання окупованих територій, на тимчасові та примарні "гарантії безпеки", що можуть зникнути вже з наступними виборчими перегонами у країні-гаранті. Несправедливо залишатися в зоні геополітичного комфорту, сподіваючись "якось домовитись" з Росією, сподіваючись, що буря вщухне сама в час, коли нічого в поведінці Москви на це не вказує.

Читайте також: Європа не по Urals

Останніми місяцями несправедливі наративи вдерлися в український та міжнародний інформаційний простір, малюючи спотворену картину світу, у якій Україну розглядають як розмінну монету.

Я категорично відкидаю таке бачення, як і більшість учасників Київського безпекового форуму.

Україна страшною ціною виборола свою суб’єктність. Наш спротив уже змінив хід історії: ми захищаємо світову демократію, змушуємо переосмислити технології сучасної війни й даємо Європі дорогоцінний час для переозброєння та підготовки до ширшого протистояння з авторитарним табором.  За внесок у глобальну перемогу добра над злом українці платять найвищу ціну.

Сьогодні Україна стоїть на передовій свободи — так само як Польща на початку Другої світової. Тоді, як і зараз, європейська держава стала жертвою вторгнення, виправданого хибним уявленням про "право сили". Тоді, як і зараз, світ сперечався, на що він готовий, щоб зупинити агресора, доки той не пішов далі. Урок Польщі 1939 року — це урок України сьогодні: зволікання й умиротворення лише підживлюють зло, натомість сила, єдність і рішучість — єдиний шлях до справедливого миру.

Читайте також: "Москва горить – який чудовий дивний сон..."

Росія впаде. Це не надія, а реальна перспектива. Вона до останнього удаватиме, що сильна, як ніколи — так само як це було з імперською Росією у Першу світову війну та з СРСР у 1980-х. Вони вже намагаються роз’єднати нас і послабити нашу рішучість — і ми повинні бути до цього готові.

Справедливий мир можливий лише на основі сили, принциповості та непохитної солідарності з Україною.

Обов’язок Європи — спільно довести, що агресії немає місця в новому світі свободи та справедливості.

Тож дякуємо Збройним силам України за те, що Європа є. І за захист нашого спільного майбутнього.

Все буде Україна!

Джерело

Про автора. Володимир Гройсман, український політик, експрем'єр-міністр України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.