Росіяни погрожують знищити Київську ГЕС

Заяви спікерки МЗС РФ Марії Захарової про знищення дамб Київської гідроелектростанції та Канівського водосховища покликані шантажувати українське суспільство, аби змусити його прийняти мир на умовах РФ.

Спікерка російського зовнішньополітичного відомства, одіозна Марія Захарова, наголосила, що Київ готує знищення дамб Київської гідроелектростанції та Канівського водосховища для того, щоб потім звинуватити у цьому Москву.

Очевидно, що українському керівництву немає ніякої потреби організовувати величезні екологічні катастрофи на території власної країни, щоби потім повідомляти про російські злочини: росіяни здійснюють таку кількість злочинів, що якась імітація, яку можна покласти на них, мені здається, непотрібна з будь-якого погляду, і ми прекрасно розуміємо, для чого Марія Захарова робить такі заяви: це насамперед намагання перекласти вже заплановані російським політичним керівництвом і військовим командуванням злочини на Україну. Так було і коли росіяни знищили Каховську гідроелектростанцію, так було і коли російська ракета влучила у корпуси Київської дитячої лікарні "Охматдит".

Як відомо, росіяни ніколи не беруть відповідальності за ці численні воєнні злочини, які вони здійснюють на території України, та й не тільки України. Ми знаємо, що ці злочинці намагалися багато що зробити й під час своїх дій і на Близькому Сході, і в інших колишніх радянських республіках, але завжди покладають відповідальність за власні дії на самих жертв. 

Тому заяву Марії Захарової можна вважати інформацією про відкладений злочин самого керівництва Російської Федерації, і вона підтверджує слова прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який після своєї зустрічі із президентом Росії Володимиром Путіним попередив, що найближчі місяці російсько-української війни можуть бути навіть ще більш жорстокими й кривавим, ніж попередні два з половиною роки. Цікаво, що сказав своєму угорському співрозмовникові президент Російської Федерації, що змусило дійти його до такого невтішного висновку?

А я можу сказати, що зараз ми стали свідками нової путінської спеціальної операції з примушення України до миру на російських умовах. Стає очевидним, що президент Російської Федерації потребує паузи у воєнних діях: можливо, це пов'язано з економічною і демографічною ситуацією у самій Росії, і Володимир Путін не хотів зараз починати процес великої мобілізації громадян РФ для війни з Україною. Можливо Росія потребує часу, щоб оновити свій технічний потенціал, можливо мова може йти про те, що президент Російської Федерації хотів би дочекатися результатів виборів президента Сполучених Штатів, щоб ухвалити остаточне рішення про те, якою має бути його тактика наступних років стосовно знищення української державності.

Однак Путін, як бачимо, досить часто почав поговорити про те, що він готовий до перемовин з Україною на умовах виведення українських військ з тих областей, які анексовані Російською Федерацією і стали частиною Російської держави в шизофренічній уяві Володимира Путіна та його хворих співвітчизників: це Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізькій області. І, звичайно ж, разом із цим Путін вимагає демілітаризації України та її нейтрального статусу: тобто повернення до всіх тих умов, які він висував навесні та у лютому 2022 року, перед початком великої війни Росії та України.

Якщо до Путіна не прислухаються, коли він висуває такі пропозиції, це означає, що президент Росії готовий діяти, щоб залякувати населення сусідньої країни, деморалізувати його, примусити українську владу погодитися з такою капітуляцією за умов розростання екологічної, демографічної та соціальної криз. Всі ці дії, які здійснює Росія останнім часом, це таке собі запрошення до капітуляції - можна вважати частиною цього плану вояж угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана, про який я вже згадував, вояж, який був пов'язаний з подорожами до Києва, Москви, Пекіна, Вашингтона і зустрічі Орбана з колишнім американським президентом Дональдом Трампом.

Можна вважати частиною цієї операції з примушення до миру, який вигідний Володимиру Путіну, атаку росіян на київську дитячу лікарню "Охматдит", яка супроводжувалася потім різними пропагандистськими заявами: як заявами депутатів народної Верховної Ради України, які обиралися від партії "Слуга Народу" про те, що саме закінчення війни буде перемогою України, так і заявою колишнього президента Російської Федерації Дмитра Медвєдєва, який підкреслив, що навіть якщо Росії вдасться добитися миру від України на своїх, російських умовах, рано чи пізно Росія повернеться, щоб остаточно знищити те, що Медведєв називає "бандерівською державністю".

І от очевидно, що у планах Володимира Путіна ще чимало карколомних злочинів проти сусідньої держави, і тепер ми знаємо про те, що Росія хотіла б організувати нову велику екологічну катастрофу вже на Київщині та Черкащині: знищити дамбу Київської гідроелектростанції  (звичайно ж перед зимовими місяцями), знищити Канівське водосховище, призвести до нових серйозних втрат серед українського населення, до ймовірного затоплення частини української столиці.

І звичайно Путін може бути впевнений, що в такій ситуації вже українське суспільство буде вимагати від українського керівництва капітуляції на тих умовах, які будуть запропоновані президентом Російської Федерації.

Я думаю, що перелік цих злочинів ми можемо собі уявити, а може й ні, тому що ми прекрасно з вами розуміємо той факт, що ми не здатні повністю зрозуміти весь рівень злочинних бажань російського очільника і те, що може пропонувати його оточення. Вони впевнені, що тільки перемога над Україною у війні гарантує продовження путінської влади та посилення авторитарного режиму створеного російським президентом на тлі анексії Криму, конфлікту з Україною у 2014-2022 роках, а потім ще й початку великої війни із сусідньою державою.

Але до слів Марії Захарової, звичайно, варто прислухатися дуже і дуже серйозно: просто так цинічна спікерка МЗС не буде так говорити, очевидно, що в її словах є частина тих планів, про які вже сьогодні думають у Москві, й відповідальність за здійснення яких бажають покласти на політичне керівництво України, на Україну як таку і, звичайно, на західних союзників України, які є найбільшими ворогами авторитарної Російської держави у її намаганні втілити в життя амбіції Володимира Путіна і повернутися до кордонів Радянського Союзу 1991 року.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.