Розчарований у Путіні. Чи дійде до Трампа те, що Росія його дурить?

Уряд США навіть тимчасово зняв санкції зі спецпосланника Путіна з економічного співробітництва із закордонними країнами Кіріла Дмитрієва. Це було треба, аби російський перемовник і друг Стіва Віткоффа отримав американську візу. Власне, до нього він і іде до американської столиці. 

Очевидно, що ця чудова парочка буде вішати нову порцію спагеті на вуха Дональда Трампа. Бо то він про можливість вторинних санкцій на покупців російської нафти заговорив, то під час гольфу на дачі питав у фінського президента, чи можна довіряти Путіну. 

Дмітрієв з Віткоффом могли легко зустрітися у Стамбулі чи Ер-Ріяді, але Кремль наполягав саме на візиті до Вашингтона. Для чого це треба? Аби путінський режим поступово легалізувався в нинішній Америці, як бізнес-партнер і нова нормальність. Цинічно, але уже як є. 

Упевнена, що ці двоє товаришів тягнутимуть час, пропонуватимуть Трампу нові угоди швидких заробітків і множитимуть тези про те, що Путін непоганий і з ним можна домовитись. Якщо для цього треба поговорити про легалізацію окупованих регіонів України — то можна сісти та подумати. Чи бодай так Путін може виторгувати час, бо він ще планує всерйоз провести ще одну літню військову кампанію та захопити ще більше земель, аби краще торгувати ним на новому витку переговорів. 

Читайте також: Мілітаризація до зубів. Якого мирного плану нам треба

Reuters у свіжому матеріалі пише, що адміністрація Трампа навряд чи зможе досягти повного припинення вогню до 20 квітня чи в травні, тому розробляє нові плани тиску на Київ і Москву. Ключове тут, що тиск буде і на жертву і на агресора. Це пояснює, чому путінський голуб миру Дмітрієв хутко полетів до Вашингтона. 

І так, американські перемовники — держсекретар Марко Рубіо та радник з нацбезпеки Майк Волтц, які багато провели часу з ефесбешниками та грушниками Путіна на етапах переговорів у Саудівській Аравії — розчаровані. Але є дуже і ті, хто не проти брати маржу від схем із Росією —  це і сам Трамп, і його син-блогер, і Джей Ді Венс. 

Паралельно група з 50 сенаторів США, — як республіканців, так і демократів, — представила проєкт закону, що передбачає новий пакет санкцій проти Росії та країн, які купують її нафту, у разі відмови президента РФ Володимира Путіна вести добросовісні переговори про припинення вогню в Україні або у разі порушення можливих мирних домовленостей. Хедлайнер там якраз республіканець Ліндсі Грем. Саме за ним радив уважно спостерігати наступні тижні президент Фінляндії Александр Стубб, котрий 7 годин махав ключкою в Мар-а-Лаго заради дипломатії. 

Проєкт санкцій передбачає 500% тариф на імпорт із країн, що купують російські нафту, нафтопродукти, природний газ або уран. Також пропонують заборону для американських громадян на купівлю російського державного боргу, пише видання. Передбачено й низку додаткових обмежень, зокрема заборона для фінансових установ США інвестувати в компанії, пов’язані з урядом РФ. Цілком можливо, саме останнє їде розмивати Кіріл Дмітрієв. 

Чи є ці намітки санкцій чимось суттєвим? Могли б знайти й ліпше. Наприклад, викорчувати російський тіньовий флот, який постачає 70% нафти. 

Читайте також: Джедаї миру. Як Путін підкуповує Трампа, аби мати час для демонтажу України

Хочеться вірити, що прессекретарка Трампа Керолайн Левіт принесе Трампу саммері із свіжого інтервʼю заступника глави МЗС РФ Сергія Рябкова. "Мы не слышали от Трампа сигнала Киеву о прекращении войны. Все, что есть на сегодня, — это попытка найти определенную схему, которая позволила бы сначала достичь прекращения огня, как это представляют американцы. А потом перейти к каким-то другим моделям и схемам, в которых, насколько можно судить, пока нет места нашему главному требованию — решению проблем, связанных с первопричинами этого конфликта". 

Що таке першопричина конфлікту за путінською версією — ми в курсі. Існування України у нинішньому вигляді й неможливість Росії демонтувати наш суверенітет.

Залишається сподіватись, що нарцис Трамп таки упевнитися, що його не просто дурять, а ще й хочуть скинути із хмарочоса — як у дешевих бойовиках 90-х. 

Для нас — це свідчення того, що навряд чи вибори будуть у липні. І головним шукачам мандатів та посад варто зайнятися більш приземленим ділом — допомагати ЗСУ, бо Путін ще повоює і намагається урвати більший земельний куш. 

Для нас важливо у цьому кіні не перетворитись із головного героя у щось епізодичне і безіменне. Ба, більше — у щось таке, що грає роль трупа у першій сцені перестрілки між головними антагоністами. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.