Саміт у Пекіні: що насправді важливо

Але це все маячня. Якщо в них є план (а він у них точно є) — він був сформований давно. Немає жодної потреби збиратися, дивитися одне одному в очі чи "коригувати" щось. Нічого не змінилося:

• посилення тиску на Росію не відбулося;
• критична зброя Україні масово не надходить;
• вторинних санкцій проти Китаю ніхто не запровадив;
• ризику реального санкційного удару вони не відчувають.

Отже, домовлятися їм ні про що — вони й так діють як одна команда.

Читайте також: Про саміт ШОС: як Сі Цзіньпін хоче будувати новий світовий порядок?

Тоді для чого цей саміт? Він потрібен, щоб демонструвати світу свою єдність і підіймати власний престиж. Для цих режимів це критично: показати, що вони не ізольовані, що вони разом, що вони виглядають "сильною альтернативою" Заходу. Це не про зміни планів, це про картинку сили й статусу.

Але головна подія — це присутність прем’єра Індії Нарендри Моді.

Уперше за вісім років він зустрінеться із Сі Цзіньпіном. І це те, на що треба дивитися уважно. Адже Китай та Індія роками відверто ненавидять одне одного. І тепер, через абсолютно нерозумну політику адміністрації США, ми бачимо те, що ще вчора здавалося неможливим, Індія й Китай сідають за один стіл.

Це і є головна інтрига. Бо питання тепер звучить так: чи втратили ми Індію для цивілізованого світу? Чи вона, попри всі спокуси, залишиться поза "віссю зла"? Чи можемо ми ще перетягнути її на свій бік зараз — чи доведеться чекати, поки скопититься Дональд Трамп?

Джерело

Про автора. Максим Несвітайлов, експерт-міжнародник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.