
Самотність Трампа
Дивна річ, з приходом Трампа до влади США не набули поки що жодного стратегічного партнера. Та що там стратегічного! Не набули жодного
А лише збільшили рівень глобального антиамериканізму, і жодна "мʼяка сила" (soft power), яка створювалась роками (джинси, музика і кока-кола), не здатна компенсувати глобальний тренд на те, що до США тепер ставляться, як до потенційної загрози. Причому, найгірше розчарування у тих, хто дивився на Сполучені Штати, як на взірець демократії, свобод і високого рівня життя.
Такими темпами Штати дійсно нівелюють надбання десятилітніх потуг своїх президентів. А економічні процеси, запущені Трампом, з великою долею ймовірності, створять ще більше проблем, ніж принесуть користі.
Читайте також: Тарифна політика Трампа здатна поставити Росію на коліна
Світові економісти дають прогнози глобальної рецесії як співвідношення 50/50. Поки який день падають ринки, важко взагалі не хапатися за голову та оптимістично оцінювати наслідки.
Тим часом Трамп каже, що чи не кожен лідер після введення додаткових мит тепер хоче поцілувати його в дупу. Така образність — не просто зворот мови. Трамп дійсно вірить у своє месіанство, де він стоїть на вершині світу (а не тільки США). От тільки біда, що тих, хто люто ненавидить Трампа, стає чимдалі більше. І "цілування в дупу" - це лише відвертальний маневр, щоб винайти рецепт, як відкараскатись від настійливого абʼюзера.
Припускаю, що в бізнесі Трампа, очевидно, ніколи й не було довіри та любові. Можливо, світ сили дійсно вимагає поводитися саме так. Але навряд чи у самотності та агресії є щасливий кінець.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе











