Що у війні означає принцип опертя на власні сили

Сприйняття цієї ідеї доволі широке — від закликів "шукати свій шлях" до заяв на регіональне лідерство.

При тому головне побажання до України щодо здійснення цих мрій залишалось — жити відповідно до власного потенціалу. Який — ресурсний, енергетичний, промисловий, науково-освітній — наче давав основу для сміливих задумів.

Бракувало найчастіше одного. Точніше, кількох факторів, повʼязаних між собою.

Лідерства, ефективних кадрів і відтак - сприятливих для розвитку правил і їх ефективного виконання.

Нині, у розпал війни за виживання, Україна постає перед необхідністю опертя на власні сили з інших причин.

Демократичний світ не відчуває, всупереч переконаності більшості українців, що Україна "захищає їх від орди". Демократичний світ вірить у НАТО, технологічну й економічну перевагу. При цьому не бажає зрікатись переваг мирного життя. Тому "купує" шантаж росіян про "ескалацію".

Читайте також: Головним менеджером розвитку технологічного потенціалу має стати держава

До того ж"квартальне" керівництво України переймається "спецефектами" та боротьбою з внутрішніми опонентами більше, ніж результативністю зовнішньої політики та переконанням партнерів.

Звідси — помірність постачань, затримки, неквапливий розвиток військового виробництва.

Ті, хто ішли до посад під гаслом "я вам нічіво нє должен", сповна відчули цей підхід. Біда, що не на собі, а на країні.

Тож для Перемоги Україна мусить знайти опору на власні сили. Використати весь потенціал, який зберігає українське суспільство, бізнес, науковці.

Перше — це, власне, організація виробництва зброї, боєприпасів, ракет, безпілотників, засобів РЕБ тощо. Щобільше — стимулювання нових винаходів і швидкого їх застосування.

Читайте також: Хто в Україні керує диджиталізацією

Друге — ресурси для цього можна отримати, організувавши виконання "угод про співпрацю в галузі безпеки". Документів, підписання яких влада колекціонує. А треба натомість, використовуючи положення цих угод про фінансову, технічну, технологічну допомогу, організовувати відповідну співпрацю. На це мають працювати та компетентні відомства, і бізнес — за сприяння, а не перешкоджання держави.

Третє — найважче і найлегше водночас. Найважче — бо це знов про лідерство, компетентність і спроможність. А з цим у нинішньої влади найбільше проблем (навіть з лідерством — бо виробництво відосіків лідерством не є).

Але найлегше — бо є легітимні та швидкі способи розв'язати цю проблему. Створенням професійного Уряду національної єдності.

Україна переможе, якщо політики усвідомлять і розв'яжуть цю проблему швидше, ніж вичерпається потенціал суспільства.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.