Щоб відірватися від імперії, маємо не говорити в себе вдома мовою імперії

Сусіди знизу — пара літніх людей, що прямують на відпочинок до Туреччини. Після кількох моїх питань пробують відповідати українською, але якось дуже сутужно.

У Вінниці на сусідню верхню полицю сідає дівчина, яка бачить, як моє обличчя трохи перекошується від фрази: "Ето Вінніца? Меня даже тут із магазіна виставілі за то, что я по украінські нє розговаріваю".

В цей момент я пригадую скільки зневаги в моїй родині отримували навіть в радянські часи родичі, що в тій же Вінниці віддавали своїх дітей до російської школи. Тому я розумію, про що говорить пані знизу. І все це явно написано на моєму обличчі.

Дівчина з розумінням мені підморгує і я тішуся, яка в неї прекрасна українська. Ми з нею, сповнені порозуміння, говоримо про маршрут тощо.

На кордоні прикордонник запитує куди прямуємо, і дівчина каже: "В аеропорт, потім в Єреван, а звідти в Росію".

І дає йому свій російський паспорт, мовляв, там батьки.

Читайте також: Не стати Росією

В моїх сусідів знизу культурний шок і питання, а як вона так змогла українську вивчити?

"Вийшла заміж за українця і приїхала в Франківськ у 2021, а як почалася війна, то мене перемкнуло і більше російською не говорила", - відповідає вона. І в її говірці жоден звук не вказує, що її рідна мова — інша.

"А от ми так і нє смоглі пєрєстроіться", - каже жінка і запитує в дівчини, чи не могла б вона як росіянка порадити їм, як переоформити за російськими законами квартиру в окупованому Бердянську на їхню дочку, що в Росіі проживає.

Я слухаю цю розмову крізь читання "Саду Гетсиманського" Івана Багряного, мого улюбленого автора епохи українського Розстріляного Відродження, і думаю, як же точно він описує те, що великі репресії та нелюдські знущання з українців робили саме "маленькі українці", які просто зробили такий свій вибір…

Вибір насправді ми робимо щодня. І те, як діяти, і те, якою мовою говорити.

А ще думаю про те, наскільки ж значною є мова в структурі ідентичності…

Доїжджаю в Кишинів, тут російська скрізь, і таксист, який російською розповідає, що "со всємі надо дружить" і "Євросоюзу ми нє нужни"…

Це прям до болю знайомі міркування, які видозмінилися у багатьох українців лише завдяки російським ракетам на наші голови…

Читайте також: Росія: суцільне лихо, одні чорти. Без варіантів

… Щоб відірватися від імперії, найперше маємо припинити говорити в себе вдома мовою цієї імперії. Бо саме це робить колонією.

Залежність завжди починається з імперської мови. Незалежність — з власної. Просто вкотре пересвідчуюся в цьому в ході таких от подорожніх спостережень…

Джерело

Про автора. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.