Сім років Зеленського. Лиш обіцянки без пробачень

Я не буду говорити про "золоті гори" 2019 року, — вони стали, даруйте, мемом. Не згадуватиму тут новіші, здебільшого пропагандистські заяви, коли йдеться, до прикладу, про кількість ракет, які мали вже полетіти на Росію.

Мене лише цікавить, чи здатен наш президент вичавити з себе прості слова: "вибачте", "даруйте", "перепрошую". 

Я марно намагався відстежити ці мовні звороти у публічних промовах, виступах, зверненнях Зеленського. Але на все є спосіб: питання до ШІ, і маємо результат.

Отож, усезнайко-штучний інтелект знайшов лише два приклади вибачень Володимира Олександровича на "стратегічному рівні". 

У березні 2025 року, після суперечки в Овальному кабінеті Білого дому він письмово перепросив за інцидент, щоб зберегти двостороннє партнерство. 

У далекому 2014-му було вибачення перед... Кадировим та мусульманами. Але це сталося ще під час кар'єри у "Кварталі 95", коли у програмі використали кадри заплаканого диктатора Чечні під час молитви.

Зеленський також просив вибачення у дружини за те, що не попередив про намір висуватися у президенти. 

У листопаді 2019 року перепрошував за те, що "неголений"на офіційній зустрічі з прем'єр-міністром Чехії. 

Він часто використовує "перепрошую" або "вибачте" суто технічно: коли перебиває журналіста або коли йому приносять воду чи документи.

Все... 

Жодного факту вибачень перед громадянами, перед суспільством.

Для мене особисто (не знаю, як для інших) готовність попросити пробачення за невиконану обіцянку, "косяк" у роботі чи просто за неоковирний рух, що порушує чийсь особистий простір, за невдале слово, яким когось нехотячи можна образити, — є суттєвим штрихом до портрета людини. Можливо, я трохи старомодний у цьому.

У Зеленського було аж забагато "косяків", за які варто, мабуть, було сказати просте "Даруйте". І тут не спрацьовує легковажне: "А при чім тут президент?", бо президент відповідальний не тільки за власні рішення, дії чи бездіяльність. Він — гарант не тільки Конституції, але і якості людей своєї команди. 

Ми не почули упродовж семи років вибачення за нездійснені обіцянки, за тотальну корупцію оточення, за провалену мобілізацію, за чиновницьке мародерство на крові, за.... Таких "за" у портфоліо Зеленського — сотні.

Натомість він у кращому разі мовчить, у гіршому — підленько мстить (чужими руками, звісно) тим, хто вимагає, ні, не вибачень, а притомних пояснень... Окремий випадок — халявна "тисяча" як ерзац індульгенції перед "лохами". 

А ви ще кажете, що Трамп — невиправний нарцис.

Не знаю достеменно автора фрази, що найкращий вияв вибачення — це зміна поведінки. І вона, здається, вичерпно пояснює все.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ігор Гулик – журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.