Сходіть сьогодні до церкви

Ні, воно не зникне — воно стане зовсім інше. 

Християнство Глобальної Півночі відступає, християнство Глобального Півдня наступає. 

Новий християнський світ — це англіканські церкви Уганди, п'ятдесятники Кореї, ханські домашні церкви Китаю. 

І хтозна, чи колись мед та солодка картопля не замінять вино та хліб в причасті, як це вже сталося в християнських церквах Конго. 

Якось я кілька днів жив в Назареті — в самому його серці, де ходив Христос. 

Я снідав на терасі, до якої притулилася мініатюрна церква Менза Крісті, в якій зберігається кам'яна плита, що була столом для трапези Христа після його Воскресіння. 

Звідти через кілька кривих вуличок, які вимощені бруківкою ще тих часів, які пам'ятають стопи Христа, крізь гамірний арабський базар виходив до унікальної Базиліки Благовіщення, яку збудували в один час з Храмом Гробу Господнього в Єрусалимі та Храмом Різдва в Вифлеємі. 

Я ходив туди кілька днів поспіль, але не до грота, над яким архангел сповістив Марію про народження нею Сина Божого. 

Мене заворожували фрески та ікони зі всіх видів матеріалів, які можна уявити. 

Їх було поза сотню. Я перефоткав більшість. 

На всіх була зображена Марія. 

Але на жодному образі вона не була схожою з іншими — ось Марія філіппінка, ось вона нігерійка, ось американка, а тут в'єтнамка. Кожна нація світу зобразила свою Марію. 

Від Польщі, наприклад, була Ченстоховська Божа Матір, від України - Зарваницька. 

Це виглядало дуже надихаюче — така собі інклюзія во Христі. 

Але різні обличчя Марії, які я побачив в Базиліці Благовіщення, — це також точка столітнього процесу, який змінив обличчя самого Христа. 

Найбільш розтиражоване у світі зображення Ісуса це "Голова Христа" Ворнера Соллмена 1941 року. Ми всі його знаємо, бо це вже і попкультура. 

Цей світловолосий європеоїд з орлиним носом, з акуратною зачіскою та бородою міг би красуватися на рекламних білбордах чи засідати в парламенті десь в Канаді або Австрії. 

Але цей білий Христос так само безнадійно застарів, як улюблені в дев'яностих персонажі діснеївських мультиків. 

Ще 25 років тому National Catholic Reporter провів конкурс "Ісус 2000" на якому спробували створити образ Христа XXI століття. 

Ним стало зображення Дженет Маккензі: Христос темношкірий, з товстими губами, африканець або американець. 

І в цьому випадку це не лівацький наратив, а звичайна демографія та соціологія. 

• Нині 63% християн живуть в Африці, Азії та Латинській Америці. 
• В Нігерії за останні сто років кількість християн зросла з 1% до 49%; в Південній Кореї з 1% до 41%. 
• Кількість християн в Азії з 1990 до 2000 року збільшилася з 27 до 278 мільйонів, а в Африці з 9 мільйонів до 355 мільйонів. 

А що відбувалося в Європі? 

Нині лише 52% європейців вірять в Бога. 

Але в чому причина, окрім демографічного вибуху в Азії та Африці (а також поширення освіти, суспільства достатку, розриву старих форм господарювання та родинних зв'язків в Європі)? 

Нові форми християнства. 

Навіть традиційне протестантство, яке намагається бути гнучким, безнадійно відстає від нових сект, які стрімко збільшують чисельність і з маргінесу пересуваються в мейнстрим. 

Про католицизм, а особливо православ'я — взагалі не йдеться, в тому вигляді, як їх знаємо, дуже скоро це будуть реліктові деномінації. 

Знаєте, як глобальний етнографічний музей, але релігійний, місія якого не експансія, а збереження. 

Зараз християнство переживає третю хвилю розширення, і кожна з них передбачала вихід секти або єретизму за свої зовнішні кордони. 

Хвиля перша

Апостол Павло сказав: "Ні юдея, ні елліна", а Матвій: "Ідіть і навчайте всі народи". 

Так юдейська секта увійшла в греко-римський світ і завоювала Європу. 

Хвиля друга

Лютер в Німеччині, Кальвін та Цвінґлі у Швейцарії, а король Генрих VIII в Англії починали як єретики. 

Але саме кальвінізм (у формі пуританства) став головним релігійним імпульсом колоніальної Америки. 

Так почалося завоювання християнством Нового Світу. І саме тому нині в США такі популярні протестанти, а в оточенні Трампа навіть формується нова потужна секта. 

П'ятдесятництво з'явилося в США лише в 1906 році, а нині чверть всіх християн світу — п'ятдесятники, 600 мільйонів. 

Третя хвиля

Коли вперше в дитинстві почув слово "штунда", то воно звучало як суміш страху перед чужим та загрози для трендової релігії. 

Нині традиційні протестанти стали вже питомими для українців, упередження може і лишилися, але страху давно нема, а лідери їхніх церков шановані та впливові — і не лише в Україні, їхній вплив конвертується в політичні контакти, як це сталося торік під час блокування допомоги спікером-баптистом Джонсоном. 

Тільки от Джонсон — це вже також майже релікт, бо у світовому протестантизмі з'явилися набагато радикальніші та фундаментальніші церкви, ніж вже звичні для нас баптисти чи свідки Єгови. 

І саме ці секти (хоча які вони секти, зважаючи на чисельність) пішли, і, як казав Матвій, навчають інші народи. 

В Азії. 

Серед двадцяти найбільших християнських храмів світу в Європі нема жодного. 

Одна з найбільших у світі — Церква Святого Євангелія в Сеулі, налічує півтисячі священників, а щонеділі на її службу приходить чверть мільйона людей. 

З Юдеї в Європу. 

З Європи в Новий Світ. 

З Нового Світу в Азію та Африку. 

Щоразу, коли здається, що християнство помирає — воно торжествує, воскресає та експансіонує. 

Містично, але наче сам Христос. 

Тільки нам — українцям та європейцям — треба змиритися: Христос не буде таким, як у Ворнера Соллмена, власне, як не був таким і до нього. 

Але скажіть, хіба євреї таки не обраний народ? 

Завоювали для Бога мільярди людей, хоча ніяк не хочуть в цьому зізнаватися.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.