Страхи легітимного президента

У країні спокійно, увага суспільства прикута до питань мобілізації, нові правила якої почали діяти два дні раніше. І до російського наступу на Харківщині, що розпочався 10 травня і спочатку мав успіх. Зараз ситуація стабілізувалася, і наші війська контролюють ситуацію попри новини російських пропагандистів про їхні "успіхи".

В Україні ніхто серйозно не ставить під сумнів легітимність глави держави, хоча про таку "небезпеку" блогери, наближені до влади, розповідали довгі місяці. Про "нелегітимність" не говорять ні опозиційні політики, ні громадські активісти. Про цю проблему не чути у розмовах "на кухні" звичайних громадян.

Єдине місце, де така дискусія йде – російські телеграм-канали. І це вже проблема самої влади, включно з оточенням президента, яке це сміття переноситься з ІПСОшних анонімних пабліків в український інформаційний простір.

Читайте також: 5 років Зеленського: з важливими рішеннями не варто затягувати 

Навіть натяку немає на "Майдан-3", хоч про його небезпеку попереджала українська розвідка, політики з провладної фракції та наближені до них експерти. Коли подібних голосів стало особливо багато, тоді я аргументував, що Майдан – це святе для українців слово, і що Майдан організовують не спецслужби, а громадяни. Бо це для Путіна та його пропагандистів за "кольоровими революціями" та "майданами" стояли американці з європейцями.

Для переважної більшості українців ці тези є самозрозумілими, так само як і для абсолютної більшості наших громадян: вибори мають відбутися після нашої перемоги. А зараз усі мають займатися її наближенням – президент, воїни, депутати, волонтери й все суспільство.

Питання "нелегітимності" Зеленського та "Майдан-3" були проєкцією страхів влади та її віддаленості від проблем, якими живуть українці. Ці страхи показали, наскільки влада переймається своїм збереженням і не переймається розв'язанням реальних проблем України та українців.

Одні з ключових питань – це якість державного управління і згортання... демократії, про що на вихідних писала Washington Post. А також справа неготовності до війни, запізнення з будівництвом фортифікацій, нецільовим розподілом державних коштів, неякісним забезпеченням військових, тиском на бізнес, корупцією…

Читайте також: П’ятирічка Зеленського

Цей перелік можна продовжувати нескінченно.

Висновок з цього доволі простий: якщо під час війни неможливо змінити владу на виборах (а поки що неможливо), тоді для збереження країни влада має змінитися сама.

Для початку треба нарешті навчитися відповідально ставитися до захисту держави, припинити маніпуляції, почати чесно говорити з суспільством і зосередитися на реальних потребах країни.

Ми маємо перемогти у цій війні, а боротьба влади з вигаданими загрозами лише відвертає ресурси на розв'язання вигаданих проблем, але не наближає цю перемогу.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.