Стратегія "закритих ротів" вичерпала себе

Мільйони людей незадоволені своїм становищем, життям, рівнем доходів, постійною небезпекою. В умовах мирного часу це незадоволення каналізується в політичний процес – люди підтримують політичні партії, які обіцяють розв'язати їхні проблеми, і критикують політиків, які не справилися.

В Україні зараз публічний політичний процес, практично, відсутній. Владою не задоволені багато людей, але критикувати владу не можна, а то Путін нападе. Але ж ця протестна енергія невдоволених людей нікуди не ділася! Вона шукає виходу. І знаходить вихід в агресії до комплектування війська і військовослужбовців. 

По суті, захмарна агресія до виконання розпорядження президента про мобілізацію руками Збройних Сил є тим протестом, який народ може собі дозволити у час, коли самоцензура не дозволяє критикувати керівництво країни напряму. 

Читайте також: Мобілізація і влада. Перемогти на виборах голосами ухилянтів та їхніх родичів не вийде

Так само як зараз не можна критикувати керівників за мобілізацію, але можна критикувати виконавців мобілізації,  у часи Помаранчевої революції працювала помаранчева стрічка. 

Коли ти чіпляв помаранчеву стрічку, ти не казав нічого, за що тебе могли вигнати з роботи або засудити, але ти показував своє ставлення до банди Януковича. 

Мені здається, медійна стратегія "закритих п*здаків", нав'язана заляканому суспільству, була корисною лише кілька перших місяців після вторгнення, а потім працювала на зміцнення автократичної моделі влади, в якій всі рішення приймав Єрмак і 5-6 менеджерів. 

Ця модель показала повну неефективність, бо Україна надто велика, щоб нею можна було керувати одноосібно. 

Сила демократії – саме в політичному процесі. Тоді політичні сили конкурують і не дають одне одному аж надто нахабно красти, а також пропонують суспільству осмисленні та ефективні рішення, щоб залишитися при владі. 

Країна потребує здорового політичного процесу і здорової політичної конкуренції у владі замість монархії. Утримувати владу шляхом цькування армії, військовослужбовців, ветеранів і протиставлення цивільним – дуже небезпечна стратегія, яка може привести до неймовірно поганих наслідків. 

У людей повинна бути можливість каналізувати свій протест на політиків, а не на армію. Бо армія – це точно не ті, хто створив людям проблеми, через які вони невдоволені. 

Джерело

Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер, військовослужбовець

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.