Ватного італійця не пустили через кордон. А Міндіча, Цукермана?..
Ситуація з історією на кордоні, коли дівчина не пропустила ватного італійця, на перший погляд, виглядає як абсолютна перемога
Ми всі щиро подякували Держприкордонслужбі, пораділи, що людину, яка оспівує Путіна і дозволяє собі зневажливі висловлювання про Україну та її президента, не пустили в країну. І це нормально. Так і має бути.
Але чесно подивімось трохи ширше. Чомусь у цій хвилі емоцій дуже швидко забулися інші історії. Про те, як через кордон випускали Міндіча, Цукермана, Юзика. Про відсутність підозр Галущенку і Гринкевичу. Про низку питань, які ще вчора були на порядку денному, а сьогодні раптово зникли. Про деяких людей взагалі перестали згадувати — ніби їх просто стерли з інформаційного поля.
Усе суспільне обговорення миттєво сфокусували на одній події — "не пустили ватного італійця". І складається враження, що цього виявилось достатньо, аби всі інші теми просто зняли з порядку денного. Я вчора уважно спостерігала за реакціями, була включена в обговорення — і відчуття таке, ніби нам показали добре поставлену сцену, на яку всі дивляться, забувши про все інше.
Я не применшую важливість цього рішення на кордоні. Але коли одна яскрава подія повністю перекриває десятки незручних питань, це вже не про справедливість. Це про управління фокусом уваги.
І от тут у мене виникає просте запитання: а чи не здається вам, що нас дуже вправно перемикнули? Бо країна живе не лише одним кордоном і не одним персонажем. І памʼять у нас, хочеться вірити, довша за один новинний цикл.
Про авторку. Дана Ярова, громадська активістка, волонтерка, голова ГО "Мрія дітей України"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе