Венесуела. Владу забрали в ексцентричного тирана і передали прагматичному

Плювати, що той, хто мав би відстоювати закон і порядок, пішов по бєспрєдєлу і тепер мало чим відрізняється від Путіна. І плювати, що апетит приходить під час їжі, й ми можемо отримати Гренландію. Бо треба ж порадіти за венесуельців. Бо чого ж ви про ваше міжнародне право, яке не працює, якщо венесуельці тільки за.

Тим більше вони ж дійсно страждали. Роки під комуністичною диктатурою. Репресії. Бідність. Божевілля лідерів. То чому б не порадіти.

Може, тому, що для венесуельців нічого не змінилось? Може, тому, що прибрали одного, а його місце просто зайняла його заступниця. Яка така сама корупціонерка. Диктаторка. І наркоторговиця. Бо було б дивно, якби в узурпатора Мадуро віцепрезиденткою була інша людина, правда ж? Але вона може втримати владу і це головне. І так і Трамп думає. Тим більше, що хіба можна привести на своїх багнетах цю пихату баришню, що вкрала у Дональда його нобелівську премію? Ніколи.

То що, венесуельцям треба радіти? До речі, проти тих, хто не радіє вже посилили репресії всередині країни. Ну бо наказали ж радіти. І Трамп наказав.

Читайте також: Венесуела. Не можна виправдовувати порушення закону і правил справедливістю

То що, блискуча операція Трампа принесла свободу жителям Венесуели? Здається, що ні. Бо виборів не вимагають навіть американці. Вони вимагають нафти. Ми не знаємо, поділиться з американцями чи ні спадкоємиця Мадуро. Може, й так. Бо вона ж тепер при владі. Може поділитися. Щоб не втратити. Хоча вона там і з китайцями ділиться. І з росіянами дружить. Як тут всіх не образити. Але щось придумає.

Тільки от в цьому списку немає венесуельців. За яких нам казали радіти. Бо якось немає їх у цьому рівнянні. З якими ніхто ділитися не буде. І свободи буде ще менше. І грошей також. Бо диктаторські режими можуть видобувати більше чи менше нафти. Але не звикли ділитися. І давати свободу.

До речі, про нафту. Як там ціни? Сильно впали?

Тому не чекайте вдячності від венесуельців. Принаймні тих, хто живе у Венесуелі. І є не вболівальниками на стадіоні, а тими, хто продовжує страждати. І продовжить.

А хто ж скаже "дякую"? Де пан Венс, який так потрібен зі своєю фразою про вдячність? Чи ніхто не скаже "дякую, дуже дякую"? Ну, ось, може, пані Родрігес і вдячна. Бо прилетів раптом чарівник у голубому гвинтокрилі й забрав Мадуро. Ексцентричного тирана. Чому б не подякувати йому за це. Подарував владу тирану прагматичному.

Щедра людина…

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.