Віцепрем'єрка з євроінтеграції... проти євроінтеграції?

Днями в Раді, під час години запитань  до уряду віцепрем'єрка та міністерка юстиції Ольга Стефанішина заявила, що Україна відмовлятиметься від незалежних іноземних експертів у конкурсних комісіях з добору суддів. І що відповідні положення вона закладе в Дорожню карту щодо глав 23-24 acquis (законодавства ЄС щодо верховенства права), які от-от мають відкрити в процесі перемовин.

Причому з контексту звучало так, ніби це взагалі центральна ідея нашої європейської інтеграції в відповідному розділі. Питання було зовсім не про комісії, а загалом про темп вступу до ЄС. А відповідь чомусь — про них.

А тепер, власне, чому те, що сказала віцепрем'єрка, євроінтеграції суперечить.

Читайте також: Як люди Медведчука досі керують адвокатурою

По-перше, ключова роль міжнародних експертів у комісіях з добору суддів і суддівських органів — це найкращий рецепт, який працює в судовій реформі. Це буквально "золотий стандарт" доборів і оцінювання зараз.

Свого часу це здійснило революцію під час добору до Вищого антикорсуду, куди не пройшов практично жоден явно сумнівний кандидат. Бо міжнародникам не так легко навішати про племінників-мільйонерів і батьків — бізнес-гуру, як українським суддям і політикам. На сьогодні лише в судовій системі таких комісій з міжнародниками — шість. В антикорупційних і інших органах — ще більше. Бо це працює. 

По-друге, і в наших зобов'язаннях перед ЄС, і перед іншими донорами — подальше створення судів саме за ключової ролі міжнародників. Найближчий приклад — створення Вищого суду з публічних спорів (замість ОАСК). Проєкти про нього Рада, до речі, недавно успішно провалила, і слава Богу. Бо замість участі міжнародників там — суцільна бутафорія.

По-третє, якщо відмовитися від участі міжнародників зараз — то все дуже швидко повернеться до "золотого стандарту" Вовка, Львова і Гречківського. 

Читайте також: Судова мафія намагається зірвати судову реформу та євроінтеграцію України, — юрист Жернаков

Достатньо лише подивитися, кого в "змішані" комісії (де поруч з трьома міжнародниками засідають троє українських суддів) систематично делегує Рада суддів України. То типа, в якого доньці подарували 10 квартир в Харкові площею по 222 кв. м, то фігуранта плівок Вовка, то голову Верховного Суду часів Януковича. Можемо уявити, яка буде доля євроінтеграції в цьому випадку.

Тому поки так є (тобто поки ми не реформували національні органи до того стану, де можемо довіряти їм) - про відмову від міжнародної участі не може бути й мови. Навпаки, їхню участь треба посилювати та розширювати, аж до моменту, коли в самому ЄС нам підтвердять, що наша система є не гіршою від їхньої. І саме це повинен мати в пріоритеті Уряд.

Зрештою, про довіру до системи як ключовий критерій в цьому переході каже й сама Ольга Стефанішина. Чому тоді уряд хоче відмовлятися від того, що цю довіру нам здатне повернути — велика загадка.

Чи, можливо, я щось неправильно зрозумів? Тоді скажіть, що саме.

Джерело

Про автора. Михайло Жернаков, співзасновник і голова правління Фундації DEJURE.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.