Війна не нескінченна, але її сценарій пишеться в Україні

Путін та Трамп не можуть ні про що домовитись, бо ключовим учасником перемовин щодо України має бути Україна. Перепрошую, але це така дика банальність, що і повторювати соромно, втім, якщо лідери живуть у світі впливів, то не порахували основного: або вони рахуються з Україною та її інтересом існувати, або не можуть з нею, або ж за неї домовитись, вчинити самогубство та з власної волі бути окупованою, знищено, зґвалтованою і роздертою. 

Які б бізнесові інтереси не лежали на столі, на їх шляху — ми. В парламентських реаліях це була б золота акція впливу, а в цьому питанні — основна передумова мінімального прогресу.

Усі ці зливи у медіа щодо змісту вже погоджених домовленостей, залаштункового життя лідерів — елемент боротьби, а не правдиві дані. Це так працює, що ти ще сидиш в закритій кімнаті, як це було у Мінську, а всіма російськими ЗМІ вже несеться якась дика дурня, яка не має жодного відношення до реальності, наші медіа її підхоплюють і так брехня та маніпуляції починають жити своїм життям. Чекайте заяви офіційних сторін, речників та перших осіб. В нашому випадку, то не про росіян, бо вони маніпулюють безбожно, але середньо зважена публічна позиція європейців та американців дасть вам картинку подій, яка є значно ближчою до правди.

Читайте також: Порожні результати зустрічі на Алясці

Після особистої зустрічі між Трампом та Путіним вже стандартною мовою дипломатії стало очікування прогресу, вживання різних феєричних епітетів про успішний успіх, але це як про "інфоциган", яким потрібно продати нуль та далі володіти вашою увагою. Тому ці епітети також ні про що, на фоні короткої пресконференції, нуля документів хоча б у вигляді меморандумів про наміри, скасованого спільному обіду між главами держав та не тривалій розмові, заради якої треба було аж так напружувати державну охорону, підіймати в небо борти тощо.

Коли читаю про Путіна, який виграв, то теж дещо дивно. Він вже мав досить багато особистих розмов з Трампом телефоном, а запроваджувати нові санкції останній і так не дуже хотів, судячи з усього. Це просто візуальна фіксація стану справ, тому посипати голову піском теж не варто за фактом зустрічі. Вона не перша і може й не остання. 

Нам неприємно, боляче, до блювотного рефлексу складно спостерігати за червоною доріжкою, але це тригер не лише для нас, а і для європейців, які саме зараз виконують роль стримування та опонування найгіршим сценаріям. 

Ця битва не програна нами, але США підважили свою роль і мають стимулювати Європу диверсифікувати безпеку швидше, що і так потрібно робити.

Найкраща формула індивідуальної ефективності — робити свою роботу добре на своєму рівні й бути чесними. Війна Росії проти нас у 21 сторіччі вже переживає четвертого президента США, з яких один має другу з перервою каденцію. Війна не нескінченна, але її сценарій пишеться в Україні. Ми маємо працювати над своїми помилками та успіхами, що є гарантією безпеки та не дарувати ворогу жодних шансів самим себе знищити.

Джерело

Про авторку. Ольга Айвазовська, українська громадська діячка, голова правління Громадської  мережі ОПОРА

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.