Захоплені судна під російським прапором і закон Ліндсі Грема: швидкого миру не буде

У Трампа не достатньо козирів, щоб примусити Путіна до швидкого миру. Хоча зміна вектора його дій, безумовно, вигідна нам.

1. Трамп дуже демонстративно дав наказ затримати два судна, напряму повʼязаних саме з Росією. Іншими словами, він підняв градус, розуміючи, що Путін ніяк не відповість. І Путін промовчав.

2. Виглядає, хтось в Білому домі зумів пояснити Трампу кілька речей. 

По-перше, Путін водить його за ніс. По-друге, продовження такої політики призведе виключно до падіння рейтингів. І нарешті, Трамп прийняв рішення, що потрібно почати реально тиснути на Путіна. 

І тут він має ситуацію він-він. Путін злякається — Трамп автор миру в Європі. Путін не піде на поступки — Трамп робить все можливе проти російського автократа. 

3. Але все, що зараз відбувається, багато в чому повʼязане з куражем від Венесуели. 

4. Хай там як, на цьому етапі, щодо Росії Трамп перейшов від пряника до батога. Але це також говорить, що швидкий мир майже неможливий. 

Путін зараз сховається і почне чекати. В таких випадках він завжди ховається і чекає. Попри те, що частина еліт хотіла б прискорити мирний процес.

Читайте також: Трамп відважив Путіну гучного ляща

5. Чи є в Трампа козирі, які дозволять швидко примусити Путіна? Практично немає. Тому найімовірніший сценарій: після певного тиску Трамп запропонує Путіну за кілька місяців (тижнів?) повернутися до мирного плану. Яка буде відповідь Путіна, залежатиме від рівня тиску з однієї сторони й від рівня пропозицій з іншої. Але територіальні претензії та зняття санкцій ніхто не скасує. 

І на останок: Трамп демонстративно не чіпає китайські судна. Він зараз буде тиснути на Росію, Індію і, можливо, Бразилію. З Китаєм все набагато складніше. Логіка Білого дому полягає в тому, щоб почати переговори по суті з Пекіном тоді, коли проти рідкісноземельного козиря в руках Сі, Трамп мав нафтовий та логістичний козир. До квітня (імовірна зустріч лідерів Китаю та США) ми, можливо, побачимо ще кілька сюрпризів.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.