Злам камер спостереження: винних немає

Але чи розв'язали саму проблему? 

10 тисяч камер все ж було хакнуто, й 81% з них було на території України. Москворилі все ж спостерігали через них за рухом допомоги через кордон. І через камери дорожнього руху – також дивилися. Це ті камери, через роботу яких виписують штрафи. Це окремий цікавий аспект, тісно пов’язаний з корупцією та Держспецзв’язку, але сьогодні не про нього.

Отже, як на ситуацію зі зламом 10 тисяч камер відреагували наші державні кіберзахисники?

Держспецзв’язку – "не перевіряла".

Міністерство, простихоссподи, цифровізації – мовчить.

Міністерство внутрішніх справ/НПУ, які займаються дорожніми камерами – заховались у кущах і прикидаються мертвим ховрашком.

У нас при РНБО є такий собі Національний координаційний центр кібербезпеки, який начебто мав би бути головним "по кібер" у країні – так його навіть ніхто не запитував, настільки це кволе та непомітне  утворення.

Про цю проблему я говорю давно, але у владних кабінетах її намагаються "не чути": немає у країні дійсно дорослого у кімнаті, який би опікувався національною кібербезпекою. Який би не шукав відмазки "а шо, це не я, у мене все гаразд" – а відповідально займався побудовою загальнонаціональної системи кібербезпеки.

Читайте також: Кібератака на реєстри. Тотальна корупція. Нема часу займатися безпекою 

І це вельми серйозна проблема, товариство: кожен захищає свою хату (ну, як вже вміє), але при цьому все село залишається беззахисним.

Дивіться, у країні аж 11 (одинадцять, Карл) "основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки": ДССЗЗІ, НПУ, СБУ, МОУ, ГШ, СЗР, ГУР МОУ, розвідка ДПСУ, НБУ, МЗС та РНБО.

Але, як нам яскраво демонструє кейс зі зламом 10 тисяч відеокамер, жоден не бере на себе відповідальність за бездарно прос*ані національні інтереси, у цьому випадку — за кібербезпеку критично важливого прикордоння. 

МВС ставить свої камери, місцева влада – свої, ДПСУ – свої, СБУ — свої. У кожного з них свій начальник і ніхто не хоче думати про національні інтереси країни: лише у межах свого городу, та й то абияк.

Нема кому замислитися про глобальне, бачити ситуацію згори або хоча б подивитися вгору: відповідальність розмазана на безліч державних органів, і фаховості в них немає місця. Кваліфікацію працівників оцінюють лише по принципу здатності облизувати портрет Верховного Вождя.

Й усю цю систему ніхто не збирається міняти. Бо навіщо?

Усі отримують гроші "на кібербезпеку", ніхто нею особливо не займається, а коли "прилітає" – крайніх немає. Тотальний шоколад для учасників системи. 

Наразі кожен з тих 11 основних суб’єктів цілком комфортно почувається у власній ізольованій пісочниці: ліпить собі свої пасочки, не боячись розплати. 

Читайте також: Таємна любов до корупції

Ну, от скажіть, чи хтось був покараний за злам реєстрів у грудні 2024? Ніхто. 

За повне видалення ІТ-інфраструктури Укрзалізниці у березні 2025? Те саме.

За хак Київстару, Медка, Прикарпаттяобленерго? Жодних наслідків.

За злам Дії та злив даних 13,5 мільйонів громадян у січні 2022 може когось покарали? Ага, щазз. Після того випадку у Федорова стало лише більше влади та мільярдів.

І тому логічно, що замість побудови сучасної прогресивної загальнонаціональної системи кіберзахисту – латається стара: крива, гнила та повністю корумпована. Збільшуються каральні повноваження Держ-спец-ніхуа, але, як бачимо, інтереси Держави Україна таким чином ніяким чином не захищаються.

З урахуванням викладеного (с), впевнено прогнозую нові та нові інциденти. 

Тому що висновки не робляться, а уроки не вивчаються.

Ну, така вже специфіка керівництва баранів левами.

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.