Зараз відбувається переосмислення нашими партнерами того, яким чином далі забезпечувати Україну та за якими напрямками. Усі розуміють, що ситуація на полі бою змінилася і треба думати насамперед про зимовий період та стратегію на наступний рік. Якщо ми говоримо про підсумки візитів міністрів оборони Сполучених Штатів Америки, Німеччини та самого формату "Рамштайн" увага була сконцентрована на декількох напрямках - це протиповітряна оборона, артилерія та боєприпаси.
З приводу протиповітряної оборони, то за підсумками зустрічі було оголошено, що створено коаліцію наземних засобів протиповітряної оборони, яку очолять Франція та Німеччина. До неї увійшли 20 країн. Це дійсно підтверджено постачаннями систем ППО, зокрема ФРН є лідером, тому що німецький посол в Україні за підсумками візиту міністра оборони говорив, що вже отримано 4 комплекси IRIS-T і п'ятий комплекс прийде до кінця року, разом із комплексом Patriot. Тобто Німеччина суттєво допомагає Україні, бо наявність п'яти комплексів IRIS-T, які діють до 40 кілометрів - це суттєве посилення нашої протиповітряної оборони, а поява ще одного Patriot - це можливості для боротьби з балістичними цілями. До цього у нас було лише два такі комплекси.
Так само і Сполучені Штати Америки забезпечують постачання низки зброї, зокрема це стосується боєприпасів, які необхідні на полі бою. Інші країни оголосили про пакети фінансової та військової підтримки. Нідерланди повідомили про аж 2 млрд євро допомоги. Водночас Нідерланди входять у коаліцію, пов’язану з F-16. Вони забезпечать нам передачу низки винищувачів. Я думаю, що це не зміниться. Ну і ті 2 мільярди євро, це суттєвий пакет у який може увійти різне озброєння для України.
Ми говоримо про суттєву та стабільну допомогу з боку наших партнерів навіть за умов, коли в самих США питання про 61 млрд доларів ще вирішується, але сам ідеологічний фон і заходи інших партнерів підтверджують — всі налаштовані на те, аби Україна не лише не програла, а й перемогла.
Ставка була призначена для того, аби знайти рішення щодо мобілізації, демобілізації, ротації для військовослужбовців. Люди, які пішли в першу хвилю, вже понад рік перебувають на лінії зіткнення і фактично це, як на мене, історичний феномен. Коли американці воювали у В’єтнамі, то у них 12 місяців - це була вже така стеля для перебування і відбувались у будь-якому разі ротації та заміни. Наслідки бойової втомленості тих же американських військових призвели до того, що вони витратили на те, аби відновити цих людей понад 10 млрд доларів. Це втомленість, стреси, постбойові синдроми - це ж нікуди не дівається, воно накопичується у воїнах і це доведеться вирішувати. Крім того, люди, які довго перебувають на передовій, втрачають ефективність. Були навіть розрахунки, що найкращим варіантом у бойових діях було коли підрозділ бере участь 30-40 днів, адже тоді він найбільш боєздатний, а потім показники часу збільшуються, ефективність падає.
Мене завжди цікавили методики, яким чином наші підрозділи з цієї пастки виходять. Умовно кажучи, третя штурмова бригада вирізняється тим, що має більшу кількість штурмових батальйонів і може здійснювати ротації всередині самої бригади, але, в будь-якому разі, хочеться мати більше бригад, які можна було б ротувати, але їх треба формувати та забезпечувати. І все одно ми розуміємо, що мотивація бійців виходить на перший план.
Зараз ми маємо створити такі умови, коли зможемо забезпечити високий потенціал української армії для того аби на першому місці не було оце полювання на тих мобілізованих, яких ми бачимо на відео, а більш цивілізовані та правильні моделі взаємодії суспільства та Сил оборони.
Треба брати моделі, які вже відпрацьовані. Вони мали створити рекрутингову модель, яка дозволяє підібрати вмотивованих людей. Також солдат має знати, що його навчать, у нього будуть побратими, підрозділ має бойовий дух, а командири відповідають за свої слова та вчинки. І загалом побудована система, скерована на досягнення результату, де внесок кожного абсолютно помітний та зрозумілий.
Насправді ситуація на лівобережжі Херсонської області є однією з найбільш актуальних, які мають політичні, стратегічні й тактичні компоненти. Політично-інформаційний - це те, що дійсно додає нам наснаги та оптимізму пов’язаних з тим, що ми тиснемо ворога на різних напрямках зокрема на лівому березі Дніпра. Усі ці плацдарми, які зараз створені, утримуються. Ворог намагався там контратакувати наші підрозділи, зокрема навколо Кринок з найбільш східних плацдармів. Загалом ця ділянка, починаючи від Олешок до Кринок, є 25 кілометрів, а противник не може забезпечити витискання ЗСУ, бо не знає, де саме вони. Ми розуміємо, що підтримка через річку Дніпро забезпечується так, що ворог не може вирахувати, де це саме відбувається і зберігаються плацдарми. Насправді ми розуміємо, що головне завдання цих підрозділів, які діють на лівому березі - це насамперед відтягувати сили противника, створювати умови для майбутніх дій, якщо буде ухвалене відповідне рішення.
Також наближається зима і противник може панікувати, адже раптом ці ділянки замерзнуть. Зокрема Дніпро не щороку замерзає, але в будь-якому разі противник не може це визначити. Тому ситуація там надзвичайно важлива та в принципі додає наснаги нашим стратегам з огляду на те, що ворог прикутий до цих ділянок і намагається протидіяти. Він використовує авіацію, артилерію для ударів по наших підрозділах, своєю чергою наша артилерія з правого берега відповідає, діють й наші FPV-засоби. І навіть у пропагандистських пабліках пишуть, що російські підрозділи зазнають втрат, а їхні командири не можуть керувати в цих умовах і відбуваються різні негаразди - починаючи від п’янства до інших речей, які говорять, що ця армія не є ефективною. Але вона є великою, зокрема там близько 60 тисяч підрозділів саме на цій ділянці фронту і ми розуміємо, що проведення таких широких наступальних операцій - надзвичайно складна задача.
Дві третини бойових зіткнень навіть за тиждень припадали на Авдіївку, Мар'їнку та Бахмут.
З Бахмутом ситуація така, що Сили оборони відбили Кліщіївку, Андріївку, рухалися на Курдюмівку, створювали загрозу для автомобільної дороги, починаючи від Бахмута до Горлівки. За певний період часу ворог здійснив перекидання, зокрема десантних підрозділів, на північ від Бахмута (саме там, де Берхівське водосховище), накопичуючи сили. Зараз окупанти здійснюють контрнаступальні атаки з півночі та в напрямку Ягідне - Берхівка, Хромове - Іванівське, тобто дещо на півночі, аби теоретично обійти угруповання наших військ, яке здійснює бойові дії в зоні Кліщіївки, Андріївки та спробувати там вийти на ЗСУ. Це противнику не вдається.
Якщо зважити на заяви військових, на тих напрямках Авдіївки тривають жорсткі контратакувальні бої, противник використовує велику кількість піхоти, часом додає бронетехніку, але лінія фронту там не змінюється. Хоч на окремих ділянках противник знову протиснувся до залізниці - це рубіж оборони, який утримують наші Збройні Сили України й там якраз достатньо активні бойові дії: з обох сторін використання артилерії, а з боку противника ще й авіації. Як діють наші підрозділи - ми можемо час від часу бачити їхню ефективну роботу. Зокрема бійці третьої окремої штурмової бригади демонструють, як і зазвичай, високий вишкіл, стійкість та взаємодію. І це те, на чому зараз тримається оборона.
Було два масованих штурми поблизу Авдіївки з використанням бронетехніки, але і в проміжках атаки не зникали. Противник, використовуючи перевагу в чисельності своїх військ, намагався здійснювати атаки на Авдіївку з багатьох напрямках: з півночі - фронтальні атаки та від Водяного, Опитного в напрямку Сєверного. Позавчора почався третій масований штурм, як сказав Олександр Тарнавський, з використанням бронетехніки. Була знищена 51 одиниця бойової техніки разом із танками, БМП, БТРами, 44 - було пошкоджено, також близько 700 ворогів було ліквідовано. Водночас загальні втрати противника сягнули 1100 осіб - це значні показники.
Але ситуація в Авдіївці залишається надзвичайно складною, адже спроби противника діяти на півночі та пробиватися до Коксохіму успіху не мають. Водночас ворог все одно намагається здійснювати спроби, аби просуватися через залізницю до населеного пункту Степове.