Я звернула увагу от на такий слайд і вирішила трохи прокоментувати.
Фото: Facebook Олександри Дворецької
Коротка відповідь — ні, прямої заборони на проведення мирних зібрань не існує.
Але давайте трохи поясню.
Україна має дуже ліберальне законодавство у сфері захисту права на свободу зібрань, а дві Революції — Помаранчева і Гідності — зробили з цього права "священу корову" для української демократії.
І правда, якщо вам треба швидко оцінити рівень демократії в країні достатньо подивитися на реалізацію двох пов'язаних прав: свободи зібрань і свободи вираження поглядів (свободу слова), і все стане ясно.
До повномасштабного вторгнення мирне зібрання міг обмежити лише суд. До нього могли звернутися з такою забороною органи виконавчої влади, проте такі звернення і рішення про заборону майже звелися до 0 після 2014 року.
Нас з вами цікавить стаття 39 Конституції. Вона і правда, Указом президента України "Про запровадження воєнного стану" №64/2022 має можливість обмежуватись:
"У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України".
Читайте також: Легковажність і популізм працюють на короткій дистанції
Але між "можуть обмежуватися" і "заборонено" існує різниця. Тут ми очікуємо, що таке обмеження, як і раніше, може бути встановлено судом або військовою адміністрацією на відповідній території, в разі, якщо до цього є обґрунтовані підстави.
І це означає, що заборони як такої немає.
Саме тому ми маємо абсолютно законні мирні збори, коли прощаємося із загиблими героями на центральних площах міст, і коли вимагаємо справедливого розподілу бюджету.
Головна відмінність і можливість обмеження, що в умовах воєнного стану (як і в мирний час) можуть обмежуватися заходи, які загрожують нацбезпеці.
В умовах воєнного стану просто таких чинників більше, ніж до лютого 2022.
Так що, шановні громадяни, право на мирні зібрання у нас є, а в росіян немає. А вони хочуть, щоб і у нас не було, і всюди був концтабір. Тому і війна, бо диктатори бояться вільних людей.
А ми хто, ми козаки!
Про авторку. Олександра Дворецька, громадська діячка, правозахисниця, член правління Благодійного фонду Восток SOS.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.