Пригожин спровокував Захід на відвертість

Після симуляційної демоверсії перевороту у путінській Росії, здійсненої "кухарем Путіна" та його головорізами з ПВК Вагнера, ми дізналися чимало цікавого. І про те, що диктатор, над іміджем якого працювала ціла армія політтехнологів десятки літ, по суті, диктатор лише у межах Садового кільця, і про те, що російська армія – вже друга у Росії, і про те, що у Московії все можна купити, — бодай за 4 млрд доларів.

Але найцікавіше, як на мене, відкриття, — реакція Заходу. Тобто тих, хто для Путіна і російського народца – призвідник української авантюри, а для нас – надійний союзник у боротьбі з, м'яко кажучи, не зовсім здоровими сусідами.

Читайте також: Ляльководи Пригожина готові здати Путіна?

Тут теж цілий пласт одкровень і зізнань. Почну з того, що уряд Британії зізнався у тому, що не готовий до сценарію раптового розпаду ерефії. "Ми думали, що все це буде відбуватися поступово. Про несподіваний "марш на Москву" не йшлося", - заявив, зокрема, колишній військовий аташе Британії у Москві Джон Форман.

Отож тепер, на думку британських високопосадовців, слід зосередитися і на плануванні нового виклику – розвалу конгломерату зліплених до купи регіонів під назвою Російська Федерація, і що найголовніше, — ядерної держави, смертоносний потенціал якої розкиданий ледь не на 1/6 земної суші.

Звісно, прикро, що навіть дуже обачних британців нічого не навчили уроки історії. Прикро й те, що креативні мислителі та стратеги Заходу, здатні, здавалося б, прорахувати найфантастичніші сценарії розвитку людської цивілізації, не звертали увагу на дрібниці схожого штибу. Утім, чомусь те, що загал вважає непорушними константами, зазвичай, підкидає свиню у найневідповідніший для цього момент. Так було не тільки з СРСР, правонаступницею якого і "хоронителькою" совкових "цінностей" подає себе Росія. Так було, фактично з усіма імперіями, — от тільки тяглість їхнього розпаду корелювалося із загальною, так би мовити, швидкістю тодішнього часу.

Непрямим підтвердженням того, що до "прикрого непорозуміння" з можливим розпадом РФ неготові у й США, стало повідомлення про те, що вашингтонські очільники негласно застерігали Київ не завдавати ударів по російській території під час "рейду" новоявленого Корнілова. Мовляв, на фронті користайте з моменту, як вам заманеться, але утримайтеся від "бавовни" у самій Росії.

Це дипломатично пояснюють небажанням демонструвати підтримку будь-кого з учасників "конфлікту", але чомусь мені видається, що каталізувати процес з непередбачуваними наслідками у Пентагоні чи ЦРУ були просто не готовими.

Читайте також: Пригожин може повторити похід на Москву з Білорусі

Я вже не кажу про "обережність" європейських очільників, реакція яких на пригожинський "переворот" була звично яловою. Гадаю, що якби цими днями путінський режим упав, і в Росії стартував би некерований процес "параду суверенітетів" та громадянської війни, то для стратегів з Берліна, Парижа чи Рима він став би чимось на кшталт "найбільшої геополітичної катастрофи століття". Тим, чим був розпад СРСР для Путіна, за його ж зізнанням…

Але чого вимагати від "головнокомандувачів", офіцери яких з вибухом повномасштабної війни в Україні масово понесли своїм командирам рапорти про звільнення? Як це було у бундесвері. Атож, — вони ж і не припускали, що професія військовика передбачає участь у бойових діях, хай навіть ілюзорну. Даруйте, — а хто дав право таким людям оцінювати темпи контрнаступу ЗСУ? А таких оцінок останнім часом все більшає…

Переконаний, що і в самій Росії давно усвідомили фатальність своїх перспектив. У всякому випадку, там активізувалися так звані продавці страху. До прикладу, член наукової ради при Раді безпеки РФ Сергій Караганов опублікував уже другу статтю про те, що Росія буде змушена завдати ядерного удару по Європі. "Те, що ми відмовляємося від можливості її (ядерної зброї. – Авт.) застосування у всіх ситуаціях, окрім як у разі смертельної небезпеки для самої держави, мені здається легковажним".

Читайте також: Марш Пригожина як трейлер громадянської війни

Досі неактивний у сфері публіцистики (радше, пропаганди), один із засновників "Валдаю", близький до Путіна та Патрушева "академік" вимагає, щоб "Захід просто "відвалив" і не заважав Росії та світу йти вперед". І цілком адекватний для визнаного "гуру" російських інтелектуалів висновок про наслідки ядерного апокаліпсиса: "Переможців не судять, а рятівникам дякують".

Але мені здається, що нагнітання страху перед іншими – це лише спроба втамувати власний внутрішній страх. Бо що може бути жахливішим для рафінованих імперців як втрата імперського статусу і пихи? Ситуація, за якої ти відчуватимеш себе миршавим і ницим, — таким, яким досі вважав "чєрнь".

Але, сподіваюся, крига скресла, і політичні заяви Заходу про усвідомлення можливості краху Росії як державного та територіального утворення втіляться у конкретні стратегеми. І переконаний, що саме ЗСУ спонукатимуть наших партнерів сприйняти розвал путінської імперії як даність, як безперечний факт.

Бо ж не Пригожиним єдиним…

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.