Уже перше застосування цих ракет по окупованих Росією українських містах продемонструвало їхні можливості. Росія має значні втрати в живій силі й техніці, і очевидно, що подальше застосування цих ракет також може зменшити ресурси РФ, а також її наміри щодо подальших дій на російсько-українському фронті.
Путін, звичайно, у своїй манері все намагається видати за такий собі жарт і висміяти західні еліти. Він сказав, що якщо президент США Джо Байден вважає, що війну Росією вже програно, навіщо тоді постачає ракети ATACMS? Нехай забирає ці ракети, інші види озброєння й приїздить до нас пити чай, саркастично сказав російський президент.
Однак за цим сарказмом очільника РФ ховалося очевидне роздратування.
Важливим є те, що, на думку Путіна, постачання ракет ATACMS не змінить ситуацію на лінії зіткнення ЗСУ зі збройними силами РФ. Тобто мова вже зовсім не про те, що Путін планує найближчим часом здійснювати наступальні операції з окупації нових територій України – мова йде про те, що навіть постачання Україні сучасних озброєнь не дозволить Збройним Силам України відвоювати ті території, які сьогодні під контролем Москви.
Але варто нагадати, що в самої РФ були інші плани щодо війни в Україні. Нагадаю: ще в лютому минулого року Путін збирався окупувати значну частину території України, змінити владу в Києві, приєднати до РФ принаймні 2/3 української території, а на тій території, яка залишилася б Україною, створити маріонетковий уряд, який працював би для того, щоб Україна стала частиною так званої союзної держави з Росією та ще однією маріонетковою державою – Білоруссю Олександра Лукашенка.
Читайте також: Перемовини Путіна та Сі Цзіньпіна ніколи не відбуваються просто так. Колонка Віталія Портникова
А тепер, як виявляється, плани Путіна виглядають зовсім інакше. Він бажає, щоб його збройні сили втримувалися на цій лінії зіткнення, де вони ще захищають свої позиції на окупованих українських землях. Можна сказати, що амбіції президента РФ зменшуються якраз відповідно до того, яке сучасне озброєння отримує Україна від своїх західних союзників. І це ще раз підтверджує правильність тієї точки зору, що, якби Україна отримувала якомога більше сучасного озброєння з перших місяців цієї війни, можливо, уже зараз нам вдалося б звільнити набагато більше української території від російських загарбників. Звільнити громадян України, які й на Донбасі, і на півдні України, і на території Криму чекають українських військ і сподіваються, що російські окупанти та їхні жалюгідні найманці будуть вигнані з української території.
А зараз, звичайно, ми бачимо непросту боротьбу на лінії зіткнення й ще раз переконуємося в тому, що сучасна зброя значно зменшує можливості збройних сил РФ захищати свої позиції на цій території.
Ну, і те, що відомо було завжди, й зараз ми в цьому переконуємося: для того, щоб амбіції Путіна й представників політичного та військового керівництва Росії щодо цієї війни зменшувалися з кожним місяцем і навіть днем, важливо знищувати російські військові об’єкти, живу силу противника, важливо зменшувати як російські арсенали, так і кількість тих, хто готовий воювати у збройних силах РФ, хто може це робити.
Однак для того, щоб це дійсно стало реальністю, щоб Росія втратила свій потенціал, недостатньо ударів сучасною західною зброєю виключно по військових об’єктах на окупованих українських територіях. Головний воєнний потенціал РФ – саме на території Росії. Там головні запаси російської зброї, там можуть перебувати війська РФ, які змінюють тих, хто воює сьогодні на українському фронті. Там розташовані підприємства військово-промислового комплексу РФ, які виробляють нові ракети й нові снаряди, щоб російська армія могла продовжувати свою агресивну війну з Україною.
Таким чином, знищити російський воєнний потенціал за допомогою одних тільки безпілотників, тим більше коли мова йде про величезну територію Росії та про можливість роботи підприємств військово-промислового комплексу за Уралом, навряд чи є реальним.
Читайте також: ЗСУ вдарили "атакамсами". Колонка Віталія Портникова
А от ракетні удари по російському воєнному потенціалу, ракетні удари по російських військових частинах відразу продемонстрували Москві, що не варто мати додаткових амбіцій. Що варто подумати про те, як закінчити війну з Україною, як прибрати свої війська з української землі, як розв'язати юридичні проблеми, що виникли для самої Росії після того, як у конституції РФ за бажанням Володимира Путіна з’явилися Автономна Республіка Крим, Севастополь, Донецька, Луганська, Херсонська й Запорізька області України.
Ми ж прекрасно розуміємо, що Росія не вірить у жодні політичні процеси, у жодні перемовини. Уся історія цієї країни – це виключно повага до сили й неповага до права.
Таким чином, окрім постачання Україні сучасної зброї, союзникам рано чи пізно доведеться зробити ще один важливий крок – погодитися, що знищення воєнного потенціалу Російської Федерації українськими Збройними Силами на суверенній території самої агресивної терористичної держави – не шлях до ескалації, а шлях до припинення війни. Тим більше, що Путін усіма своїми запрошеннями "пити чай" і повідомленнями, що якщо українське керівництво бажає перемовин, то має скасувати рішення про неможливість розмов із Володимиром Путіним, демонструє, що він і в новій цій ситуації починає замислюватися про політичне рішення створеної ним кризи. Треба просто заохотити Путіна зрозуміти, що йому варто закінчувати війну. Однак заохочувати його потрібно не вмовляннями, не таємними розмовами, а ефективними ракетними ударами по військових об’єктах РФ і по центрах ухвалення злочинних рішень.
Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.