Цікаві все-таки, американці. Особливо, коли вони починають роздумувати про Росію. Директор ЦРУ Вільям Бернс на Форумі безпеки в Аспені, кажучи про "глубінний народ", зауважив, що він (народ) звик до образу Путіна як арбітра порядку, і у випадку заколоту Пригожина "питання полягало в тому, чи в імператора немає одягу, або принаймні чому він так довго одягається".
Як на мене, то росіянам з якоїсь тмутаракані чи мухосранська давно байдуже, голий їхній "цар", чи вдягнений. Це не міняє стану речей. Для "народу" головне, аби була якась "сакральна фігура", хай навіть юродивий, аби лиш вона вміла говорити. Не важливо, що, важливо, аби це слово відтак можна було трактувати як канон, незаперечну істину. У цьому особливість специфічного карго-культу населення "матушкі Рассєї". І якби Пригожину вдалася його авантюра, то, повірте, у російських загумінкових офісах не змінилося б нічого, окрім ікони вождя.
Читайте також: Росія може втратити "сирійський експрес" у Чорному морі
Тому неймовірні зусилля, зауважені упродовж століть серед західних еліт, з метою "зрозуміти Росію", авансувати їй демократичне майбутнє, тонуть у цій твані "безмолствующего народа". Для нього "голий/одягнений цар" завжди хороший, завжди "батько", винні, зазвичай "боярє".
Але Путін-імператор таки не може "одягнутися". Саме в Україні він вичерпав увесь арсенал своєї традиційної риторики, — починаючи від братських декларацій, і закінчуючи самовпевненим штампом про могутність Росії. Не спрацьовує і ядерний шантаж, оскільки росіяни, можливо, й повірили в окремий "рай", а ось весь світ не бажає собі такого позаземного майбутнього.
І той же Путін, що завжди носився зі своїми захмарними рейтингами популярності, тепер розуміє, що навіть ця одіж його не врятує. Тому, мабуть, мають рацію ті експерти, які кажуть, що у Кремлі тепер мало зважають на ситуацію у війні, а тамтешні клерки та консультанти зосередилися на тому, як виграти президентські вибори у березні 2024 року.
Але на видноколі вже бовваніють фігури тих, хто спробує кинути виклик зашкарублій системі "путінської електоральної демократії", і серед них, звісно, Євген Пригожин. Він має за плечима досвід "кидка на Москву", і розуміє усю хиткість Путіна. Той не здатен вже успішно маневрувати між бездарним міноборони Шойгу і радикальними "воєнкорами".
Читайте також: Гопник — він і в Африці гопник
Зрештою, поведінка ФСБ під час пригожинського рейду була настільки невиразною та відверто інфантильною (у містах, які стали здобиччю путчистів, чекісти просто позачинялися у своїх офісах), що це мимоволі наштовхує на думку, що вірні преторіанці сто разів подумають, перш ніж підтримати скомпрометованого вождя.
Ігор Стрєлков (Гіркін), - сумнозвісний "полководець"-реконструктор часів "ЛДНР", заочно засуджений окружним судом Гааги до довічного ув'язнення, публічно називає Путіна "нікчемою", який уміє лише "убого скиглити". "Вже дуже давно риторика президента навіть віддалено не нагадує традиційний "чоловічий стандарт" – "треба бути, а не здаватися". Багато балаканини, мінімум справ і абсолютна безвідповідальність за провали – ось стиль "пізнього Путіна" (року так з 2014-го). А ще – шалена пихата брехня. Але і її з початку "СВО" вже не чути", - знущається "воєнкор", якого сьогодні затримали російські спецслужби.
Зауважте, попри безпрецедентність для російської дійсності звинувачень, Гіркін висміює давно усталений імідж "альфа-самця", виплеканий для Путіна плеядою політтехнологів, починаючи з Глєба Павловського. Щобільше, — Гіркін без езопової мови порівнює "вождя" (по суті, воєнного злочинця) з низкою схожих історичних персонажів. "Цей шлях пройшли до кінця Мілошевич, Саддам і Каддафі. Та й Нашій Унікальній Стратегічній Перевазі геть мало до фіналу залишилося". До слова, відмова "Переваги" їхати на саміт БРІКС до Йоганнесбурга лише довела тваринний страх Путіна перед перспективою Гааги.
Читайте також: Путін на розтяжці
Порівняння Гіркіна – цікавий сигнал про те, що навіть горлорізи з братії "радикалів" вважають за потрібне відмежуватися від воєнного злочинця.
Тобто йдеться не тільки про бізнесові чи "інтелектуальні" кола, яким, звісно, не з руки ділити з господарем Кремля лаври геноцидників і людиноненависників. У країні "невдягненого імператора" досі мріють про збереження Росії у її нинішніх кордонах. Зрештою, про це снить і так звана російська ліберальна опозиція, — усі ці Навальні, Ходорковські тощо.
Америка і весь світ не міркуватимуть над тим, чи "вдягнений імператор" і "чому він так довго вдягається" лише у випадку демонтажу Російської Федерації, — цього дикого й агресивного непорозуміння XXI століття.
Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.