27 червня 2022 року російська ракета Х-22 влучила у торговельний центр “Амстор” у Кременчуці. Внаслідок цього терористичного акту загинула 21 людина, працівники та відвідувачі найпопулярнішого торговельного центру міста. Ще одну людину вважали зниклою безвісти, але 10 квітня 2023 року суд визнав її загиблою. 112 людей отримали поранення.
Поруч з місцем удару комунальники Кременчука облаштовують сквер пам’яті про загиблих у ТЦ "Амстор". Сьогодні ж у місті відбуваються памʼятні заходи, присвячені роковинам трагедії.
Смерті співробітників через агресію Росії стали серйозною проблемою українського бізнесу. Психологи говорять, що вона може завдати психологічної травми колегам і сильно вплинути на команду. У частини колективу, фрустрованого горем, можуть виникнути відчуття провини або несправедливості, а також сумніви в доцільності роботи. Люди можуть втрати сфокусованість, почати уникати прийняття рішень, А непророблена травма буде непомітно руйнувати команду зсередини як корозія. Про те, як компанії працюють з цим питанням, йдеться у матеріалі Forbes.
“Один з інструментів, який може допомогти колективу пережити психологічну травму від загибелі колеги, – робота з експертами: психотерапевтами, коучами або психіатрами. Вони можуть працювати з співробітниками індивідуально або в групі”, – говорить Олена Бондар, керівниця компанії Wellbeing.
За її словами, компаніям треба завчасно розробити інфраструктуру профілактики, до якої співробітники матимуть довіру. Якщо немає можливості залучити психолога, спеціалістка з Wellbeing радить створювати місця пам’яті загиблих співробітників. Такі місця мають вплив на співробітників, на організацію, на оточення. Ситуативно психологами можуть ставати й працівники HR-відділу, особливо в середовищах, де не заведено звертатися до спеціалістів з ментального здоров’я.
Співробітники компанії “Укрзалізниця”, де працює 230 000 людей, перебувають у зоні особливого ризику – через заміновані колії, обстріли потягів або інфраструктури. Точної кількості загиблих в УЗ не розкривають. За словами голови правління компанії Євгена Лященка, більшість загиблих – співробітники, які пішли до Збройних сил України. “Компанія збирає інформацію про кожного вбитого та зв’язується з його родичами”, – розповідає він.
Для цього УЗ створила спеціальний центр, який не тільки знаходить відомості, а й супроводжує родини. Центр допомагає з похованнями та виплатами від компанії. У разі загибелі співробітника вони сягають 100 000 гривень. Також компанія планує встановлення меморіальних дошок на честь загиблих залізничників і збирається називати станції іменами полеглих колег.
У гірничій компанії Ferrexpo, що володіє Полтавським ГЗК, Єристівським ГЗК та Біланівським ГЗК на Полтавщині, створили спеціальний чат, де співробітники можуть подякувати тим, хто загинув, та згадати їх.
“Це практика вдячності за те, що вони для нас зробили, за те, що ми є, – каже директорка з персоналу Ferrexpo в Україні Анна Адом. – Для співробітників це важливо, дає розуміння, що компанія не забуває, а справді цінує своїх людей”.
Що стосується фізичного місця пам’яті загиблих, то у Ferrexpo не поспішають його створювати, щоб не викликати відчуття безпросвітної скорботи у робітників, коли з’являтимуться нові прізвища та імена. “Люди тяжко переживають смерть; коли вони бачать нове ім’я, хтось не витримує, впадає в депресію”, – каже директорка.
У Ferrexpo виплачують родинам загиблих 500 000 гривень та разом із міською владою допомагають з похованням. Гірничодобувний гігант уже чотири роки співпрацює з психологами: щоб співробітники довіряли експертам, компанія залучила зовнішніх спеціалістів, які мешкають за межами міст, де розташовані виробничі активи Ferrexpo.
“Людина має бути абсолютно впевненою, що проблема, якою вона поділиться з психологом, нікуди не вийде, це дуже важливий момент, який багато хто недооцінює”, – каже Анна Адом. За її спостереженням, довіра до штатних психологів на виробничих підприємствах – мінімальна.
Директор Comfy Ігор Хижняк радить бути на місці трагедії та з людьми стільки, скільки це буде потрібно, допомагати родичам загиблих матеріально та підтримувати тих, хто вижив.