Що насправді обговорювали Шойгу та Лукашенко

Відбулась зустріч із Лукашенком, на якій останній заговорив про "гарантії безпеки Білорусі", які нібито може дати РФ. Зокрема, "захищати союзника у разі агресії". Як мінімум, дивні заяви з огляду на наявність підписаних документів у рамках ОДКБ та Союзної держави.

Звичайно ж, ця заява практично одразу стала інформаційним приводом для ЗМІ низки держав. І "закрила" собою інші можливі цілі зустрічі Шойгу та Лукашенка. 

Лукашенко та Шойгу говорили про те, що ця зустріч — продовження нещодавніх переговорів у Москві та реалізація домовленостей із Путіним. І тут варто звернути увагу на кілька напрямків.

Читайте також: Концепція зовнішньої політики РФ: бензоколонка за парканом, погрози та розворот на Схід

Допомога російській армії та навчання мобілізованих на білоруських полігонах. У Росії продовжується "повзуча" мобілізація. Збільшують кількість контрактників, набирають бійців до ПВК. До того ж у кілька разів, щоб створити "конкуренцію" Пригожину. Зокрема, у ПВК "Патріот", пов'язану з Шойгу. Таким чином, інтерес російського гостя лежав у сфері отримання боєприпасів, умундирування, тих самих аптечок та сухпайків. А також, використання білоруської інфраструктури для навчання найманців та мобілізованих.

Інтерес російського гостя лежав у сфері отримання боєприпасів, умундирування, тих самих аптечок та сухпайків. А також, використання білоруської інфраструктури для навчання найманців та мобілізованих

Так зване "імпортозаміщення". Російська оборонна промисловість має серйозні проблеми, пов'язані зі складністю купівлі західних комплекуючих: не все вдається дістати, а те, що купується через посередників, йде в малих кількостях і за дуже високими цінами. На цьому тлі є інтерес використати потужності білоруського ВПК, місцями, успішно. Буквально 2 дні тому білоруські державні ЗМІ радісно рапортували про освоєння виробництва широкої лінійки комплектуючих для російських літаків та російської бронетехніки. Мова, найімовірніше, йде насамперед про електроніку, оптику, засоби зв'язку. Для Шойгу важливо зрозуміти, що Лукашенко може запропонувати й за якими цінами, адже любов офіційного Мінська до маленьких гешефтів на риториці про братерську дружбу ніхто не скасовував.

Читайте також: Ядерна зброя у Білорусі — старт виборчої кампанії Путіна

Ще один напрямок – участь білоруських заводів у ремонті та модернізації військової техніки РФ (на території Білорусі). А також, зняття зі зберігання танків, артилерійських систем для постачання їх у розпорядження російської армії. Такий процес в обмеженій кількості вже починався, але, зважаючи на все, Росії треба багато, дуже багато — аж до спустошення білоруських сховищ.

Виробництво нових зразків. Наприклад, тих же боєприпасів чи БПЛА. Зокрема, у ЗМІ давно обговорювалася можливість збирання "шахедів" на одному з білоруських підприємств. Але тут, швидше за все, поки що зрушень небагато. У Москві розраховують, що Мінськ сам шукатиме і викуповуватиме (а частково вироблятиме) необхідну електроніку. Але тут проблема в Пекіні, а не в Мінську — допоки КНР не дасть дозволу використовувати свою електроніку для військових цілей Кремля, зрушень не буде. Те саме стосується питань постачань до російської армії РСЗВ "Полонез", яку можна вважати новішим аналогом Himars, але з дальністю "базової" ракети від 200 до 300 км. Технології китайські, тому ця зброя є в Азербайджану, але її немає в Росії. Список бажаного, але недоступного можна продовжувати комплексами РЕБ або системами зв'язку.

Читайте також: Ядерна зброя в Білорусі. Останній раунд підняття ставок від Путіна?

Найголовніше питання – російська військова база. Саме так варто говорити про можливу реалізацію загрози Путіна розмістити ядерну зброю у Білорусі. Розміщення, на відміну від передачі, передбачає російський персонал, російську охорону. Тобто повноцінну базу, куди білоруські силовики зможуть заходити на запрошення у свята

Найголовніше питання – російська військова база. Саме так варто говорити про можливу реалізацію загрози Путіна розмістити ядерну зброю у Білорусі. Розміщення, на відміну від передачі, передбачає російський персонал, російську охорону. Тобто повноцінну базу, куди білоруські силовики зможуть заходити на запрошення у свята. Такі рішення (військова база), як правило, оформляються мінімум міжурядовою угодою. Але в Москві вважали, що "багато честі" буде для Лукашенка розробляти такі документи. Тому є візит до Шойгу. Але самої бази (як і ядерної зброї) може не бути. Причина в позиції Пекіна, якому ядерний шантаж Кремля може бути вигідним, а розміщення — ні. І Сі має важелі впливу як на Путіна, так і на Лукашенка.

І нарешті питання "гарантій безпеки". Для Лукашенка це гра (і торг) на російському полі — спроба показати, що ти союзник. А також, у разі готовності спустошити склади для росіян крик душі на кшталт "а я з чим залишусь"? При цьому, на внутрішньому полі такий підхід є сумнівним. Адже це демонстрація своєї слабкості. А значущість та реалізованість "російських гарантій" чи "червоних ліній" Кремль уже рік як демонструє в Україні. Постійно погрожуючи "страшною відповіддю" активності України та щоразу "відсуваючи" "червоні лінії" аж до посилення ППО у Москві.

Джерело

Про автора. Ігор Тишкевич, експерт Українського інституту майбутнього

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.