Що означає слово “духовність”

За спогадами Ернста Юнґера, саме прем’єра цієї п’єси задала у суспільстві тон, що став панівним при нацистській владі. Що за тон? Якраз у цій п’єсі лунають слова, приписувані згодом численним нацистським лідерам, зокрема, Ґеббельсу: “Коли я чую слово “культура”… я знімаю із запобіжника свій браунінг”! Всі ми знаємо, яким моторошним крахом закінчилося для Німеччини панування прихильників таких ефектних і епатажних фраз.

На тлі цього історичного факту у мене завжди викликає зачудування і легке заціпеніння, коли відомі українські діячі культури, письменники насамперед, але не вони одні, зі знущальними нотками в голосі починають повторювати фразу нацистського драматурга, однак на свій лад: “Духовність? Покажіть мені, що таке духовність і з чим її їдять. Я не люблю слова «духовність», бо не знаю, що воно означає” і т.д.

Що ж означає слово “духовність”? Для зовсім уже дезорієнтованих можна порадити прочитати однойменний двотомник Кейса Вааймана “Духовність”, де автор розглядає всі можливі аспекти духовності, зокрема, її прояви у світових релігіях, духовність світських і релігійних людей, християнську духовність, що проявляється в мучеництві і в святості, у літургії, ба навіть у єресях! Якщо ж і ця по-своєму унікальна й ексклюзивна праця не допоможе зрозуміти, що таке духовність, тоді варто звернутися до власного життєвого досвіду: може, якраз там присутня духовність, а ми й не знали, що це називається саме таким словом.

Неважко здогадатися, що духовність є атрибутом Духа, проявом його в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Для мене як для письменника одним із найбільш зримих виявів духовності є книга і видавнича справа загалом, особливо ж подвижницька діяльність українських видавництв, зокрема “Духу і Літери”. Для того, щоб зустрітися із духовністю, нам не конче підійматися на небеса. Навпаки!

Ми з дружиною спускаємося крутими вузькими сходами в підземелля, де розташоване видавництво, що своєю назвою апелює до діяльності Духа. Вздовж стін стоять стелажі із уже виданими книжками, різноманітні архівні матеріали, фото, старовинні книги і газети їдишем та івритом, єдина, мабуть, в Україні колекція друкарських машинок відомих українських дисидентів, кілька чудових картин, безліч цікавих експонатів, пов’язаних із письменниками, які, певна річ, достеменно знали значення слова «духовність». У невеличкому приміщенні декілька людей зосереджено працюють за комп’ютерами, готуючи нові видання. Назустріч нам підводиться літній усміхнений чоловік, головний редактор Леонід Кушелевич Фінберг. Якщо духовність – це вияв духа, то Леонід Фінберг – живе втілення духовності. І джентльменства. Мене завжди до глибини душі зворушує, як він допомагає нам із дружиною зняти верхній одяг, як акуратно розвішує по вішаках і як люб’язно допомагає вдягнутися, коли ми покидаємо видавництво. Ще одна риса, яка особисто мене завжди вражає у панові Фінбергу – його невтомна, титанічна працьовитість, дуже далека, поміж тим, від перенапруження і знервованого цейтноту, властивих чи не всім зайнятим людям на світі. Пан Леонід ласкаво показує, що він має вдосталь часу для відвідувачів "Духу і Літери", авторів і колег, а це надзвичайно красномовний вияв поваги, який варто цінувати у нашому вкрай неввічливому, на жаль, світі. Здається, пан Фінберг тільки те й робить, що пригощає вас чаєм і показує книги та експонати, супроводжуючи все це захоплюючими історіями, а поміж тим, “Дух і Літера” видає чудові книги одна за одною, суцільним потоком. Як таке може бути? Може, тому, що книговидання для пана Фінберга взагалі не робота, а улюблена творчість, власне, співтворчість із Духом, тобто різновид духовності?

Окрім того, пан Леонід – втілення щедрості. Досить сказати, що третину моєї бібліотеки становлять подаровані ним видання “Духу і Літери”. Останнім часом мені вже соромно брати ці книги за «дякую», але Леонід Кушелевич добре знає, від чого саме я не зможу відмовитись, і зі змовницькою посмішкою веде нас до потаємного сховища. Ого! Це двотомне видання Тегілім – Псалмів із коментарем рабина Шимшона Рафаеля Гірша. Дійсно, як можна відмовитись від такої розкоші?  “Власне світ Псалмів є духовним світом, у якому сповідники юдаїзму та християни переживають досвід єдиного Бога”, - пише в передмові до цього рідкісного видання Митрополит УГКЦ у США Борис Ґудзяк. І це ще одна книга, яку можна порадити читати – все життя – надміру самозакоханим і самовпевненим особам, котрі не знають, що означає слово «духовність».

Хоча насправді я думаю, що вони просто прикидаються невігласами. Тому що чудово розуміють значення слова «кон’юнктура». І коли вітер подме в інший бік, вони всі як один захоплено сповідуватимуть духовність, святість, віру, надію і любов.

Ото будуть прекрасні часи!