Дедалі більше я впевнююся, що нам просто подобається імідж народу, який постійно ср*ться. Треба ж якось нові міфи формувати. І тому ми ладні вигадати цей процес на порожньому місці, побачити того, чого нема, перебільшити й викривити реальність. А потім робити дописи про те, які ми ху**ві.
Нині моя стрічка переповнена бідканням щодо переможців "Євробачення". Мовляв, як то так, знову ср*ч, знову колотнеча, знову нікому нічого не подобається і всі одне на одного кидаються зі списами.
Усі засуджують ср*ч, але де ж він? Може, думаю, на сторінці "Євробачення"? Заходжу, сподіваючись побачити криваве місиво у коментах, а його і нема. Нема ср*чу. Багато коментів штибу "клас, я за них вболівала" або "голосував за інших, але най буде". Доброзичливі коментарі набирають найбільше лайків. Є, ясна річ, і незадоволені. Але, бл*ха, це нормально. Люди мають право висловитися і переважно роблять це коректно.
Читайте також: Добкін — яких фронтів воїн?
Ідіотських, образливих, тупих коментарів — просто одиниці. Часто серед авторів або боти, або умовна аудиторія з "Однокласників". Знайшла одну жіночку з ім‘ям Дочка Сергія Дружина Юрія. І що виходить? Ми беремо цю Дочку Сергія і ще двох прибацаних, які голосять про "в країні війна" і "та він і не українець, ше і в золотому костюмі", та в уяві робимо з них більшість. І пишемо допис про те, що прибацані українці знову розвели ср*ч.
Тут цікава наступна схема: люди концентруються на негативі, хай навіть нечисельному, не хочуть бачити хорошого, тому сідають і пишуть допис про те, які всі негативні й нема нічого хорошого
Ср*чу довкола "Євробачення" - не було.
Ср*чу довкола кліпу Соловій і Жадана — не було.
Ср*чу довкола промови Олександри Матвійчук — не було.
Ср*чу довкола Доржа Бату — не було.
Навіть ср*чу довкола йолки у Львові нема — подивилася коменти у Садового, більшість підтримує ідею.
Навколо календаря — був. Навколо фотосесії Олени Зеленської — був. Але це не показник прям якоїсь страшної національної особливості. Британці недавно гавкалися щодо 5 сезону "Корони" не менше. А перед цим щодо Меган і Гаррі — ціла серія всенародної шизи. Але чого ще було чекати від такої резонансної та нетривіальної події? Щонайменше двох популярних ведучих звільнили з роботи за некоректні коментарі — Пірса Моргана та Денні Бейкера. А всякі обкладинки із плюс-сайз моделями? Це ж страшна заруба, там реальний триндець був, що у соцмережах, що на тєліку. Але це нормально — з‘явилося щось нове, незвичне, сміливе — люди це обговорюють.
Читайте також: Еротичний календар і "Коханець леді Чаттерлей"
Вигадувати наявність ср*чу і його засуджувати — це кайфова штука. Негатив збирає більше реакцій і можна вивищитися, засудивши оцих всіх дурних людішок
Я вже й сумніваюся, що був ср*ч довкола манікюру дружин полонених. І ср*ч про Пташку та Зеленського. Були неадеквати і явні боти, які згодом лишилися у явній меншості. Тут цікава наступна схема: люди концентруються на негативі, хай навіть нечисельному, не хочуть бачити хорошого, тому сідають і пишуть допис про те, які всі негативні й нема нічого хорошого. Не раз я бачила страшні нарікання на ту чи іншу грандіозну і непереборну проблему, а причиною виявлявся один грьобаний коментар.
Вигадувати наявність ср*чу і його засуджувати — це кайфова штука. Негатив збирає більше реакцій і можна вивищитися, засудивши оцих всіх дурних людішок. Ми практично всі любимо таке робити, давайте чесно. Але що ми в результаті маємо? Лише дуже викривлений образ нашого суспільства.
А ще — просту незрілість чи схильність до драми. Коли досить виважена критика називається "цькуванням". "Відбувається публічне цькування письменника у мережі", - заявляють деякі. Під цим мається на увазі, що люди шоковані та вражені тим, що чувак усіх дурив роками. Я б ще зрозуміла героїв таких процесів, бо вдати із себе жертву — це легко, приємно і по-домашнєму. Зробити якусь хе*ню і замість відповідальності заливати усе шмарклями. Стратегія Еріка Картмана з "Південного парку", на яку ведеться лише його мама. Тому не будьте мамою Картмана.
Будьте мамою Стіфлера.
Біле пальто зняла, повісила назад у гардеробну.
Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.