Суспільного вибуху не буде. Можливий вибух в армії

Депутатів опозиційних читаю та активістів. Мовляв, то тепер є найбільша загроза для України. Тому варто мʼякше та мотивувальніше. Можливо.

Тільки мені здається, що "вибуху суспільства" не буде. Бо на це теж потрібні сталеві "по 17". Адже на мітингах роздавати повістки дуже зручно. Разом із протоколами про порушення заборони про масові зібрання.

Я б порадила уважно слідкувати за загрозою іншого вибуху. Вибуху в армії. Тому що за всіма цими "правовими дискусіями" та принциповостями гордих собою ухилянтів уважно спостерігають люди в окопах. Поговоріть із ними. Почуйте, що вони думають про всі ці танці із бубном.

Читайте також: Кров, піт, сльози та Залужний. Чому легкої війни вже не буде?

Сто років тому, коли на Україну сунула більшовицька армія, наші військові сиділи по домівках. Вони втомилися на Першій світовій. "Штик у землю!", "За кого воюєте?" за рік-два до того переконували їх агітатори в окопах. Дезертирство було масовим і вже ніяка ідея виживання української держави не могла повернути їх в окопи.

Чому ті, хто розповідає нам про відмінності від Росії, про відсутність в українських військах загородзагонів, забувають, що у всій цій історії є ще один субʼєкт. І справа не в тому, що ніким змусити тих, хто "розчарований безправними методами мобілізації" йти в бій. Річ у тому, що дуже скоро ті, хто має честь, можуть розчаруватися і втратити сенс. Тим більше, що ворог якраз працює на це. Ми знову чуємо, до речі, від ухилянтів, і про "штик в землю — дайош спільний позов проти Заходу", і про "армію кріпаків", і про зажерну еліту, "за яку не варто вмирати" - весь набір сторічної давнини.

Читайте також: Мобілізація: нас втягують у непотрібну дискусію

Що ви будете робити, коли ваші боягузливі крики про "а я не хочу" остаточно позбавлять вояків бажання захищати байдуже до солдатської долі кодло пересічників? Почнете торгувати територіями, будете намагатися утримати вояків на передовій за допомогою репресій та посилення відповідальності за дезертирство, чи самі підете у загородзагін, аби тільки не в окопи?

Джерело

Про авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.