Кров, піт, сльози та Залужний. Чому легкої війни вже не буде?

Тож брудну роботу з донесення правди взяли на себе військові.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний уперше мав пресконференцію від початку війни. І вперше його ввімкнули в єдиний телемарафон за 4 мільярди наших податків.

Що це було? Це серія друга мильної опери з перекидання відповідальності, яку ми побачили на пресконференції Володимира Зеленського.

Саме тоді прискіпливим громадянам запам’яталась цифра про плани у 500 тисяч мобілізованих та дуже очевидне намагання Володимира Олександровича перекинути відповідальність за непопулярні рішення на шиї військових. Що, мовляв, це ось ці м‘ясники хочуть спіймати вас у нічному клубі, качалці та затишному хіпста-барі. А ми ні до чого, ми за любов, мир і цивільних.

Далі в кампанію з дискредитації армії включився керівник фракції "Слуга Народу" Давид Арахамія. Він написав у телеграмі, що "військове командування внесло запит на мобілізацію 500 тис. військових, а уряд своєю чергою має розробити правила щодо цього процесу".

Людина, яка запам’яталася заявами про воду в Крим, любов’ю до Компартії Китаю та запопадливим відмазуванням російського олігарха Романа Абрамовича, кострубато намагається перекинути відповідальність за мобілізаційні закони на чужі плечі. При чому дивна річ — під будь-яким законом стоятимуть його підписи, підпис партійного соратника - Руслана Стефанчука і Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського.

Читайте також: Навіщо Банковій Труха і ескортниці? Як команда Зеленського збирається виграти вибори після війни

Що в сумі це дає? Нічого хорошого для нашої перемоги й жодного шансу на вирішення "конфлікту" між Банковою і Генштабом.

Володимир Зеленський та його команда піарників, очевидно, дуже погано вивчала реакції після нашумілої пресконференції шефа. Бо ж у разі, якщо рейтинги гаранта впадуть і він не переможе на виборах через непопулярні рішення, — країна виживе. Якщо ж президент продовжить мишачу метушню й цькування скаженими безуглими — це дасть змогу йому стати президентом окупованої України. Але десь в екзилі.

У Залужного на його першій пресконференції вистачило сил для пояснення, про які 500 тисяч людей іде мова.

Він уточнив, що військове командування не подавало цифри, скільки українців потрібно мобілізувати наступного року. Щобільше, Валерій Федорович прямо натякнув, що вивалювати на публіку такі цифри недоречно — це порушення військової таємниці.

"Ми армія і ми маємо воювати, а не втручатися в життя цивільних. Ці пропозиції розробляли інші органи", — передав пас політичному керівництву Головнокомандувач. І справді, Генштабу генштабове — карти, плани наступу і логістика війни. А от ухилянтами, санкціями проти них і критеріями мобілізації має займатися Рада.

Читайте також: "Утікають, як щурі". Як нові обличчя в Раді стали нашим прокляттям і привели до війни

Тож як би політики на другому році повномасштабної війни не намагалися уникнути буденних тяжких рішень — або ми будемо битися за Україну, або ми програємо, й уже невдовзі ті, кого не знищать за українську ідею, воюватимуть у м'ясних штурмах за Прагу, Варшаву, Берлін та інші землі, на які покладе око Кремль.

Чи є варіант зробитися біженцем в Європі чи США? Звичайно. Але допоки існує вільна суверенна Україна. І допоки імідж воїнів в окопах, які вигризають незалежність, падає промінцем і на наших українців закордоння. Не стане України — не буде соціальної допомоги, плюшок у вигляді спонсорів та безплатних квартир. Ніхто не буде терпіти баласт у 20-30 мільйонів голодних та босих лузерів, які прос*али свою державність. А далі мова може дійти до російських ультиматумів, і частина держав залюбки поверне втікачів назад до "недоімперії".

Мабуть, ви вже помітили, як нам почала активно допомагати Німеччина останні пів року? Це не тому, що вони нас щиро кохають. Просто їм важливо, аби тут був форпост і РФ не так швидко дійшла до Берліна в умовах, коли США уже не хоче вигрібати за оборону в НАТО лише соло.

А ще їм нафіг здалися додатково 10 мільйонів наших біженців, які одразу фінансово вдарять по гаманцях їхніх громадян. Це ніяким чином не образа вимушеним втікачам, серед яких є купа достойних громадян, — просто ніхто не любить лузерів, лохів і слабких нахлібників. Закони Дарвіна в чистому вигляді. І ріалполітік.

Російська економіка навіть в умовах безпрецедентних санкцій має гроші на війну з Україною, агресивну пропаганду й запуск досить умілих ІПСО у виданнях рівня The New York Times на тему: "Путін просто хоче зберегти завойоване, а така-сяка Україна хоче воювати далі". Тож можна чесно сказати, що в разі програшу України російські нафта, газ і алмази хутко вирішать долю бездержавних громадян. А ті, хто сьогодні кидає лайном у свою армію, — домовляться з Абрамовичем та Фрідманом і добре себе почуватимуть у ролі нових австрійців, ізраїльтян чи росіян.

Читайте також: Залужний відповів "слугам"

Є ще кілька спостережень із пресконференції Залужного. На сцені Головнокомандувач стояв із начальником Генштабу Сергієм Шапталою. У куточку в кінці залу сидів міністр оборони Рустем Умєров.

А мало б бути таке — за трибуну з Залужним мали б вийти президент Зеленський та прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Натомість ми побачили одного Залужного, який укотре простими словами пояснював, хто за що відповідає і що має робити. Який показав, як відповідати на незручні питання, як працювати системно, а не покладатися на зграю радників, які зайняті власною політичною монетизацією.

Чим відрізняються пресконференції Зеленського та Залужного? У першого ми бачили дорослу дитину, яка хотіла б більше оплесків і поцілунків у пузико. У Валерієві Федоровичі ми побачили зрілу людину, яка, на відміну від зеленого "слово пацана", говорила як доросла людина. І це гріє. І ще гріє, що Зе хотів примусити Залужного говорити про непопулярні рішення і цим збити свою популярність. А вийшло з точністю до навпаки.

Мораль буде невтішна, але її треба визнати. Пан Зеленський  не хоче приймати непопулярні рішення для перемоги у війні, бо не отримає перемоги на виборах. Але якщо він ці рішення не прийме, — не буде країни. І тоді про будь-які українські вибори можна забути.

Питання лише в тому, чи розуміє це сам Верховний Головнокомандувач у теплому джакузі улесливих радників.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.