Дев’ять годин пішки і три кордони: родина пенсіонерів з Олешок розповіла, як вибиралася з окупації разом із сином з інвалідністю

Своєю історією про подолання виснажливого маршруту через Мелітополь, Росію та Білорусь вони поділилися із виданням РІА-Південь.

Ізоляція міста і рішення про виїзд

Родина розповіла, що ще у січні  в Олешках підірвався останній водій, який ризикнув вивозити людей. З тих пір місто опинилося в ізоляції, без пенсій, продуктів і транспорту.

"У січні підірвався водій, який вивозив людей. Після цього вже ніхто нікого нікуди не возив. Ні пенсії не отримати, ні продукти не привезти. Просили, пропонували гроші – всі відмовлялися. Занадто небезпечно", - розповіли пенсіонери.

Вони залишалися вдома, поки ситуація не стала критичною.

"2 березня ми пішли пішки в бік Голої Пристані. Майже нікому не сказали, було дуже страшно. Стояв густий туман. Речей брали мінімум, але по дорозі сталося диво: знайшли покинутий візок-"кравчучку". З ним стало хоч трохи легше", - згадують літні люди.

Відстань у 15–20 кілометрів пенсіонери подолали за дев’ять годин. До Голої Пристані вони дісталися о п’ятій вечора, абсолютно знесилені. Там випадковий перехожий надав їм прихисток і дав номер диспетчера, який займався організацією виїзду.

До справи підключилися волонтери

Далі виїздом родини займалася мережа волонтерських перевезень. Диспетчер склав маршрут, а наступного ранку місцевий житель на скутері доставив пенсіонерів до точки збору, де їх забрав водій.

"Перевізник їхав дуже швидко до самого Мелітополя. Ми запитали, де можна зняти гроші (пенсію), він все підказав, почекав нас біля Михайлівки, і ми поїхали далі. В Якимівці нас пересадили до іншого водія – Євгена, на комфортний автобус", - згадують люди.

Випробування на кордоні з Білоруссю

Наступним етапом став перетин кордону з Білоруссю на КПП "Луганське". Там на сім'ю чекало випробування – чоловік загубив російський паспорт, який змусили взяти в окупації.

Перевізник витратив кілька годин, обдзвонюючи всіх, і з'ясував, що паспорт забули на стійці реєстрації, і його випадково забрала інша людина. Незважаючи на відсутність документа і ретельний огляд телефонів (особливий інтерес у прикордонників викликали павербанки), перевізник зміг домовитися. Сім'ю пропустили за фотографією паспорта в телефоні.

Після ночівлі у Бресті, 6 березня, волонтери доставили родину до пункту пропуску "Мокрани – Доманово". Це єдиний піший перехід, де ще можна потрапити безпосередньо з Білорусі в Україну.

"Дорога тут коротша і безпечніша, але нам, виснаженим, вона такою не здавалася. У Доманово у нас забрали російські паспорти, але ми розуміли: повертатися нам вже нікуди. В Україні нас зустріли волонтери, відвезли до Ковеля, нагодували і відправили далі – через Львів на Хмельниччину", - згадує родина.

Нарешті вдома

Сьогодні вони вже вдома, у невістки, яка чекала на них з перших днів великої війни. У цьому ланцюжку порятунку брали участь десятки людей: випадковий перехожий у Голій Пристані, диспетчер, водії, волонтери. Родина каже, що їхня історія – приклад для тих, хто все ще боїться залишати окуповані території. Особливо їм хотілося б знову знайти чоловіка, який допоміг їм у Голій Пристані, і передати йому слова подяки.

"Дякуємо всім! Ми у свої 70 років і з хворобами, властивими віку, подолали цей шлях. Сподіваємося, наша історія допоможе тим, хто ще не знає, як покинути Олешки і цей район", - кажуть співрозмовники видання.

• На початку березня головна редакторка херсонського видання Кавун.City Євгенія Вірлич розповіла, що на тимчасово окупованих територіях Херсонської області загострюється гуманітарна криза. В Олешках понад місяць відсутнє постачання продовольчих товарів, окупанти мінують виїзди з населених пунктів і обстрілюють їх.