Ставив питання там, де всі мовчали: минає 11 років з дня смерті дисидента Євгена Сверстюка

У огляді Еспресо читайте про життя, творчість та спадщину видатного українця.

Євген Сверстюк – автор численних статей та з літературознавства, психології та релігієзнавства. Робив переклади на українську із німецької, англійської та російської мов.

Ранні роки

Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 року в селі Сільце на Волині. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті. На філологічному факультеті вивчав "логіку та і психологію". Згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України. Вчителював на Тернопільщині та на Полтавщині.

У 1965 році в Одеському університеті мав відбутись захист дисертації на ступінь кандидата педагогічних наук, але його так і не відбулось – Сверстюк часто виступав проти дискримінації української культури. 

Переслідування та ув'язнення

У 1972 році за промову на похороні українського академіка Дмитра Зерова, його звільнили з роботи за політичними мотивами, діяча переслідували. Вже в березні 1973 року засудили за виготовлення і розповсюдження документів "самвидаву". За участь у дисидентському русі був засуджений радянською владою до дванадцяти років неволі. 

"Щастя спiзнати суворiсть i вагу великих слiв – правда, честь, обов'язок. Слiв, що становлять морально-етичнi пiдвалини, суть мого свiтогляду. Честь, що оплачується кров'ю, гiднiсть, що є передумовою життя, iстина, до якої йдуть з безстрашнiстю дослiдника – без ґарантiї повернутися", – казав Сверстюк у "Останньому слові" на суді, яке потім широко розійшлося у самвидаві, писали на сторінках УІНП.

Отримав сім років таборів у Пермській області. Коли тюремний строк добігав кінця, науковця кинули на 15 діб до карцеру. Там він сидів в одній камері із кримінальними в'язнями. Адміністрація зони навмисне його запроторила в такі умови з надією, що там матиме з ними конфлікт, однак все вийшло геть інакше – вони на прощання подарували Сверстюку ікону. Після тюрми відбував ще 5 років заслання у Бурятії.

Вільне життя 

Після повернення в Україну впродовж п'яти років (1983-1988) працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.

Улітку 1988 року разом із товаришами біля пам'ятника св. Володимиру відзначили 1000-ліття Хрещення Русі в день початку "офіційного святкування" у Москві, незважаючи на пильне стеження "чоловіків у чорних капелюхах". Інформацію про подію масово передруковували за кордоном.

Після проголошення незалежності України Євген Сверстюк був активним ідеологом дерадянізації країни. Багато публікацій писав про подолання радянського спадку в духовному житті.

"…Наші полиці заставлені книжками совєтської епохи. Більшість із них ніколи не будуть прочитані. І не тому, що перейняті духом зужитої ідеології. Основна їхня вада — лжесвідчення. Вони неправдиві, бо оминають важливе, але не суголосне з партійною ідеологією, акцентують дрібне і другорядне, що не сприяє розумінню часу і людини. Книжка, яка не дає правдивих свідчень чи то на догоду замовникові, чи з безпринципності автора, не має вартості…", – писав Сверстюк.

Один з учасників ініціативної групи "Першого грудня" – об'єднання українських інтелектуалів та громадських діячів, яку створили у 2011 році. Був одним з авторів Національного акту свободи –  пропонованого Верховній Раді України суспільного договору, що мав на меті знайти шляхи виходу з політичної кризи.

Помер 1 грудня 2014 року. Поховання відбулося 4 грудня 2014 року на Байковому кладовищі. 

Нині у багатох місах України назвали вулиці іменем знаменитого українського дисидента. В Києві та Броварах  перейменували вулиці на честь Євгена Сверстюка. В Полтаві, Кропивницькому та Луцьку також є вулиці, що мають назву – імені Євгена Сверстюка.

Він був Лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, почесним президентом Українського ПЕН-центру, доктор філософії, дійсним членом Української Вільної Академії Наук у США, кавалер ордену Свободи.Серед найвідоміших книг "Собор у риштованні", "Блудні сини України", "Шевченко і час" "На святі надій".

Євген Сверстюк, фото: Facebook

Відомі цитати Євгена Сверстюка

Життя визначається питаннями, які ти поставив там, де звично було мовчати. Кроками, які ти робив проти течії. Світлом, яке ти засвітив серед темряви і посеред нарікань на темряву.

Які питання ти ставив своєму часові? Чим ти зупиняв юрбу, що летіла за вітром? Як ти будив сонних?

Водами, які спали, не запустиш водяного млина. Але досвід і практика — вічно жива сила