Цей день в історії: 9 березня 2001 року сталися найзапекліші сутички з міліцією під час кампанії "Україна без Кучми"

Про це нагадує "Правий сектор".

"Зранку протестувальники намагалися заблокувати візит Кучми до пам’ятника Шевченку в центрі Києва, де він мав покласти квіти. Саме там сталися перші сутички з "Беркутом" та внутрішніми військами. Протистояння продовжилося під Адміністрацією президента, де зібралося близько 10 тисяч протестувальників", - йдеться у повідомленні.

Спецпризначенці жорстоко розігнали протест, після чого міліція розпочала масові арешти. Затримання тривали весь вечір. Деякі активісти УНА-УНСО отримали терміни ув'язнення до 10 років.

З чого усе почалося

Причинами виступів проти Кучми, що вилилися у кампанію УБК, були

• тотальне зубожіння населення на межі 90-их та 2000-их років, 
• невдоволення курсом Кучми на побудову проросійської авторитарної олігархічної держави "сімейно"-кланового типу після того як він 1999 року зміг переобратися на другий термін, 

а безпосереднім приводом - трагедія зі зникненням та загибеллю київського журналіста Георгія Гонгадзе, якого востаннє бачили 16 вересня 2000 року.

Хто тоді протистояв "Беркуту"

Проти Кучми об'єдналися різноманітні політичні сили:

- праві - УНА-УНСО під командуванням Андрія Шкіля, республіканці Левка Лук'яненка;

- ліві - Соцпартія, представників якої на акціях очолював Юрій Луценко, а також Компартія й різні ліві рухи;

- центристи з партій "Батьківщина" та "Реформи та порядок" (ПРП);

- студентська молодь з руху "За правду!", створеного лідерами Революції на граніті (жовтень 1990 року).

При цьому влада послідовно йшла шляхом придушення протестів, адже ще 13 лютого 2001 року за політично вмотивованим звинуваченням було заарештовано голову "Батьківщини" Юлію Тимошенко, а на початку березня комунальники й силовики знесли наметове містечко УБК на Хрещатику.

• Події 9 березня 2001 року стали другим випадком масового застосування сили з боку МВС в столичному середмісті за президентства Кучми. Перший такий випадок мав місце 18 липня 1995 року під час похорону патріарха Володимира (Василя Романюка).