Відкладене батьківство в умовах війни

Рік тому наші журналісти вже зʼясовували, чому закон перешкоджає вдовам військових народжувати від них дітей? Цього разу ми дізнались, якою є ситуація з посмертним використанням кріоконсервованих статевих клітин.

Фото: Getty Images

Сучасні тенденції відкладеного материнства

Ми вирішили почати з ознайомлення з поняттям "відкладеного материнства" над яким жінки активно замислювались ще на початку пандемії CОViD-19, хоча така практика існує вже певний час.

"Першопочатково, кріоконсервація яйцеклітин розроблялась для жінок, які хворіють важкими захворюваннями. Проте послугою замороження почали користуватись жінки без проблем із репродуктивним здоровʼям, просто якщо вони мали бажання відтермінувати материнство на певний час". — Ольга Малюта, ембріологиня.

Наприклад, розповідає Ольга, пацієнтки, хворі на рак, перед проходженням хіміотерапії, могли зберегти свої яйцеклітини, аби потім, після одужання, скористатись ними, щоб самостійно завагітніти або звернутись до допомоги сурогатної матері.

Гінекологиня та репродуктологиня Ірина Ройко розповідає, що раніше пацієнтки часто звертались до неї з бажанням заморозити яйцеклітини через ризик настання "передчасного виснаження яєчників", який спершу називали "передчасною менопаузою". Новий термін краще описує процес, що відбувається в організмі жінки: яєчники припиняють виробляти свої гормони: естрогени, прогестерони, тестостерон у невеликій кількості, тобто, простіше кажучи, "засинають". Проте зараз до списку причин додалась війна.

Використання ДРТ в Україні

Фото: Getty Images

Загалом, Україна, є однією з небагатьох країн у світі, де пацієнти можуть скористатися повним спектром послуг в області репродуктивної медицини, в тому числі ДРТ: допоміжними репродуктивними технологіями. Про правові аспекти використання такого роду технологій нам розповіла Альона Дутко, доцент кафедри цивільноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та правоохоронної діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ.

"Наразі правове регулювання такого виду технологій відбувається за допомогою таких нормативно-правових актів: Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Наказ МОЗ України №787 "Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні", Закон України "Основи законодавства України про охорону здоровʼя". А належного ж (на рівні окремого законодавчого акту) правового регулювання репродуктивних прав фізичної особи в Україні, на жаль, немає". — Альона Дутко, доцент.

Крім того, існують випадки, коли подружня вирішує заморозити ембріон, а не окремі статеві клітини. У випадку розлучення на колишніх партнерів чекає складний період врегулювання конфлікту, якщо, наприклад, чоловік проти використання ембріона, а для жінки це єдина можливість стати біологічною матірʼю.

"З віком запас яйцеклітин зменшується, тому ми, лікарі, кажемо, що будь-яку заморозку яйцеклітин, не зважаючи на причини, бажано зробити до 30 років. Звісно, кожен випадок потребує індивідуальної консультації зі своїм лікарем. Проте, якщо пацієнтка зважилась на кріоконсервування після 35 років, то особисто я рекомендую заморожувати ембріони." — Ірина Ройко, гінекологиня, репродуктологиня.

Під час укладання договору з клінікою подружжя може прописати аспект постмортального використання у випадку смерті одного з партнерів, проте що робити, коли обоє батьків гинуть? Ольга Малюта розповідає, що використати такий матеріал без попереднього дозволу батьків клініка не може, адже це заборонено законом. Тому, на жаль, його доводиться утилізувати, якщо право на посмертне розпорядження не закріплено в договорі.

"Для самих лікарів така утилізація — це біль. І це ще одна причина, чому Україні потрібен закон про регулювання репродуктивних прав. Крім того, зʼявиться можливість говорити про посмертне донорство загалом, адже є випадки, коли у людей єдиною можливістю стати батьками є лише стороннє донорство.

Постмортальне розпорядження статевими клітинами

Зразки ембріонів, яйцеклітин і сперми, кріоконсервовані в резервуарі з азотом. Фото: Getty Image

Однією з найчастіших проблем при використанні можливостей програми для військових стає питання постмортальної репродукції: з одного боку, багато людей користуються можливостями програми саме для того, щоб народити дитину від загиблого на війні партнера. Проте цей аспект викликає найбільше труднощів і люди нерідко звертаються по допомогу до юристів та надають розголосу у ЗМІ, аби отримати цю можливість. Якою зараз є ситуація у законодавстві ми вирішили розпитати у пані Альони.

"Згідно з Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження генофонду Українського народу", біологічний матеріал полеглих військових зберігатиметься безоплатно протягом 3 років після їхньої загибелі. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою". — Альона Дутко, доцент.

Отож, ризик, що після загибелі донора матеріал просто утилізують мінімальний, проте, чи може сам донор вплинути на цю ситуацію і врегулювати можливий конфлікт на випадок своєї смерті наперед?

"Розморожування статевих клітин військової/військового, має проводитися на підставі заяви з їх підписом. Водночас оформлена за життя відповідна заява є вираженням волі особи на використання її репродуктивного матеріалу і може бути достатньою підставою для проведення постмортальної репродукції, тобто виступати аналогом підписаної заяви на розмороження генетичного матеріалу". — Альона Дутко, доцент.

Враховуючи, що зараз це питання на піку актуальності, клініки репродуктивної медицини та нотаріат намагаються знайти індивідуальний вихід у кожному випадку. Також, 21 серпня 2006 року Комітет з етики та права Європейської асоціації репродукції людини та ембріології ESHRE видав рекомендації, у яких радять письмово оформити згоду на використання біоматеріалу після смерті ще до моменту кріоконсервації або початку циклу ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій).

"З огляду на недоліки вищезазначених механізмів врегулювання проблеми постмортальної репродукції, деякі клініки репродуктивної медицини розробили спеціальні форми договорів із пацієнтами, що містять умови використання кріоконсервованих біоматеріалів у випадку смерті. Альтернативою є підписання  пацієнтами заяви-згоди щодо використання біоматеріалу у разі смерті". — Альона Дутко, доцент.

Важливий нюанс, зі слів пані Альони, полягає у тому, чи має така заява бути нотаріально завірена? Іноді практикують підписання подібних заяв у простій письмовій формі безпосередньо у присутності керівника закладу охорони здоров’я, адже військовозобов’язані особи обмежені у часі. Проте, наразі, для того, щоб повністю убезпечити постмортальне розпорядження партнера своїми кріоконсервованими біоматеріалами юристи радять оформлювати саме у формі нотаріально засвідченої заяви.

"Попит на посвідчення такого роду заяв зростає постійно, тому нотаріуси практикують саме такий спосіб врегулювання проблеми постмортального розпорядження замороженим біологічним матеріалом. Резюмуючи, зазначу, що репродуктивні права громадян потребують законодавчого захисту, їх реалізація безпосередньо залежить від підтримки з боку держави. Крім того, існує багато випадків, коли репродуктивні права громадян можуть бути реалізовані тільки за допомогою допоміжних репродуктивних технологій", — Альона Дутко, доцент.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україні особливо гостро стоїть питання репродуктивних прав людини. Багато жінок зважуються на відкладене материнство у звʼязку із проходженням військової служби або небажанням народжувати під час війни. Аналогічно, багато чоловіків приймають рішення заморозити біоматеріал. Крім цього, є причини повʼязані зі здоровʼям, через які люди зважуються на замороження статевих клітин. Проте, на законодавчому рівні досі немає повноцінного регулювання репродуктивних прав людини, а, отже, і їх захисту.