З-за кордону боровся за повалення російсько-совєтської імперії: 119 років з дня народження президента УНР в екзилі Миколи Лівицького

Народився Микола Лівицький на Вінниччині, у Жмеринці. Його родина була шляхетського походження родом із Полтавщини. Батько – Андрій Лівицький, також був президентом УНР у екзилі 1926 – 1954 роках.

Навчався Микола Лівицький у 1-й Українській школі ім. Шевченка в Києві. Пізніше, 1920 року разом з батьком, який тоді був головою Ради народних міністрів УНР, виїхав за кордон. Середню освіту продовжив при Українській господарській академії у Празі. 

Закінчив варшавську Вищу торговельну школу, економіко-соціальний факультет Женевського університету, де отримав ступінь магістра комерційних наук.

фото: wikipedia.org

Вивчав економіку та журналістику. Був секретарем делегації уряду УНР при Лізі Націй. Статті Лівицького часто з’являлись на сторінках багатьох швейцарських видань, зокрема був спецкором журналу "Тризуб" у Женеві, згодом –  керівник женевської філії Українського пресового бюро.

"Швейцарське місто в ті часи вважалось одним з центрів світової політики, що давало українським діячам багато можливостей. Але Лігу Націй більше цікавило питання незалежної Польщі, у той час як тема українців була десь на периферії", – писала Історична правда.

1938 року, за дорученням уряду УНР в еміграції, перебував у Карпатській Україні, де вивчав можливість залучення колишніх військовиків армії УНР до збройних сил Карпатської України. Але в 1939 році Угорщина окупувала ці території й питання військових саме собою відпало.

У роки Другої світової війни Лівицький деякий час жив у Варшаві, а у 1942 році переїхав до Києва для налагодження там політичної роботи. Невдовзі потому його діяльність була виявлена німецькою окупаційною владою. Гестапівці його арештували і вивезли до Польщі.

Після звільнення з ув'язнення він переїхав до Німеччини.В 1950-х сім’я Лівицьких переїхала до США. Микола Лівицький став керівником відділу закордонних справ Української національної ради. А упродовж 1967 – 1989 років –  Президент УНР в екзилі. Усього кілька років не дожив до розпаду СРСР.

Як він сам розповідав: "Ми "билися" не за "становища" і не за "владу", а за установу Державного Центру УНРеспубліки з екзильним урядом і за ідею боротьби, яка в кінцевому результаті приведе до визвольної революції одночасно або майже одночасно серед усіх або майже усіх поневолених народів і до повалення російсько-совєтської імперії, на руїнах якої відновляться суверенні держави поневолених нині народів".

Написав низку праць, у тому числі "Захід— Схід і проблематика поневолених Москвою націй",  

Нагороджений Хрестом Відродження – військова відзнака, запроваджена у 1977-му Урядом УНР в екзилі на честь 60-ліття організації збройних сил Української Народної Республіки. Помер 8 грудня 1989 року в Філадельфії. Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

22 січня 2017 року на державному рівні в Україні відзначали ювілей Миколи Лівицького –  110 років з дня народження громадського і політичного діяча, Президента Української Народної Республіки в екзилі.

14 лютого 2024 року у місті Жмеринка вулицю Крилова перейменували на вулицю Миколи Лівицького.