Неможливо будувати майбутнє на трагедії, - історик Алфьоров про україно-польські відносини

Таку думку висловив історик, голова Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров в етері Еспресо. 

"Волинська трагедія в цілому, вона має кілька складових: 43-й рік, 44-й, 45-й рік. І під час цих трагічних сторінок були задіяні в різних конфігураціях різні учасники: цивільні проти цивільних, УПА проти цивільних, їхня армія (кримінально-підпільна) проти цивільних, армія проти армії, обидва підпільні угруповання, НКВС, винищувальні батальйони, поліцаї. Тут спектр насправді величезний, і він не підпадає виключно, наприклад, навіть під рамки Волині. Але ми можемо сказати: "А чому це?". Бо не може так просто прийти один сусід, вбити іншого сусіда. Ну, тобто якісь причини. І є перший неправильний шлях суспільний. Тобто для істориків все зрозуміло. Ми це навіть не проговорюємо між собою: "А хто почав? Чому той прийшов? Бо він відповів на щось інше. А що було перед цим?". І ми можемо починати говорити про Союз польської молоді, фашистську організацію. Та ми можемо говорити про пацифікацію. Вони можуть сказати: "Навпаки, там же були терористи!". Ми скажемо: "Так це ж почалося тому, що ми згадаємо Пілсудського, Політуру, та там Ризький договір". А вони: "Так почекайте, але ж Правобережжя, Галичина Східна і Західна?" - сказав він.

Олександр Алфьоров зауважив, що це шлях в нікуди, адже Україна і Польша - це ві дорослі держави. 

"Ми - дві держави, які існують понад 1000 років. І ми були союзниками. Інколи території України, наприклад, території України і Польщі, певної частини Польщі знаходилися, були в одній державі з китайцями. Це - Золота Орда. Інколи ми були ворогами. Інколи ми один над одним панували, допомагали, одружувалися – все було. Але ми дві держави дорослі, ми - дві сусідні держави. І я вже не буду пояснювати нашим глядачам, що у кожного з нас в сім'ї є свої скелети. І коли родичі не можуть знайти між собою, знаєте, спільності, а ми говоримо про дві держави. Перше, відповідно, ми дві дорослі держави, і ми маємо думати, як дорослі держави. 

Нам минуле потрібне для чого? Для того, щоби визначити разом, що це були трагічні сторінки. І на основі цього, що будувати майбутнє? Ні, на основі трагедії будувати майбутнє неможливо. Майбутнє можливо будувати виключно на позитивних стосунках, на позитивних історіях. Давайте будувати його на Грюнвальді, умовно кажучи, чи Диво над Віслою, якому от зараз 105 років в цьому місяці виповнюється. На позитивних. Якщо є трагічні сторінки історії, то треба це сприйняти, треба перепросити один у одного і водночас залишити це для наступних поколінь, як той кордон, за який не варто заходити, як нагадування. Але жодним чином робити на цьому політику чи бачити майбутнє, не приведи Господь. Ну, це буде постійна якась історія не про двох сусідів, а про двох ворогів", - зазначив історик.